Українські байки — сторінка 6

Слимак, що ледве животів,
Слизький, брудний і боязливий,
Підповз і учепивсь до сливи.
Що вище повз, то більше товстів.
Там друзі унизу — він знати не хотів.

— Це що …

Лев старістю скалічений до краю.
— Ні голос-грім, ні пазури страшні
Уже не служать правдою мені.
Лежу як дурень, помираю…
На серці пустка..— Лев ледь дише, —
Чи хто мене …

В країні сонячній, природою принадній,
На троні золотім, в печері золотій
Жив гордий Тигр, величний, можновладний.
Не знав непослуху в країні тій.

Та хтось, слизькоязикий,
Доніс, що стався гріх великий …

— Горить! Рятуйте! Братця! —
Кричить Хома, не зна, за що хапаться.
Ізбіглись люди рятувати:
Той, жвавий, воду носить,
Той розтягає крокви, лати,
А той кричить, немов начальник;
Хтось оддалік …

Бухгалтер Квочку запитав:
— Ти все сидиш? — і головою похитав.—
Сиди, дрімай, невизнана вдовиця,
Коли тобі приємне сниться!

— Кво-кво! — наїжилася птиця.—
Хто б говорив про сни,
Тобі …

Якось, неначе на біду,
Підпилий Садівник в саду
Чвала охлялою ходою.
За ним друг Ведмідь, — не розіллєш водою.

— Ведмедику! Наліг на мене сон.
Віддам за сон мільйон.
Боротись …

Хлоп’ята, бавлячись, прибігли до болота —
Нарізати лози була охота,
Та страх узяв їх за живе:
В болоті страшно щось одно гуде-реве.
І не по-доброму, не весело, не мирно,
А …

Святкують рибоньки весняні дні:
Ті нищать черв’ячків на дні,
Ті в сяєві небаченого ранку
Виводять іграшку-веснянку,
Неначе гімн всевладниці весні.
Всім любо — просторо й глибоко!
Лише Сом, вусатий лежебока,…

Тривожний збір Щупак склика:
На бережку он біля річки
Із сіттю ходять чоловічки,
На юшку хочуть Щупака;
Так хай громада скаже слово,—
Кому в казан лежить дорога?
Не завжди Щупаків …

Вернувся Соловей у край свій навесні.
Доповідає співочим птахам
І неспівочим бідолахам:
— Оце мої нові пісні.
Їх стане з днів весінніх
І до сумних осінніх.

— Пісень багато? Ну …

Кінь горбиться у возі:
В колгоспний двір везе тягар.
Посмітюха клює щось по дорозі.
Горобчик каже: — Кінь — трудар!
Чесняга! Роботяга!
Таким подяка і повага.
Якби не він, то …

Після невдалих мандрів по селі
Лисиця Ящірку зустріла в лузі.
Вони були сердечні давні друзі.
Розклала Лиска скарги та жалі:
— Ось, бач, вернулась без хвоста!
— Ти не журись! …

Святковий день. По вулиці весною
Народ ходив веселою юрбою;
Від радощів, забав і від утіх
Навкруг дзвеніли пісня й сміх.

Сказав один: — Поглянь-но, друже любий:
Верблюд в Москві іде, …

Пес на Вола не має ока,
Усе: гав-гав, гав-гав.
Хоч Псу на ногу Віл і не ставав,
Так Псові заздрісно дивиться збоку,
Що Віл мав честь високу:
— За що …

Осел ходив у славі та любові —
Всі в дружбу тислися Ослові:
Горобчики за ним літали вслід,
Сорока скрізь чутки носила,
Що в мудрості Осел — велика сила;
Якийсь-то облік …

Господар за столом затримався в небоги.
Хиляючись, верта поволеньки з дороги.
Зайшов у двір. Чи вірити очам:
Трезор, що мусив пильнувать подвір’я,
Понехтувавши дружбу і довір’я,
Хазяйським ласує курчам:

— …

Ведмідь вже сходить з літ;
Мов сніг на сонці, тануть сили.
Нудним став білий світ,
І рідний ліс не милий.
У барлогу в сусідньому гаю
Ведмідь вручає доленьку свою.

Лисиця …

Лиш почало на світ благословитись,
А Горобець — з-під стріхи і мерщій сваритись:
— Джів-джів! Ей ви, сплюхи! Не маєте стида!
Он день новий встає, доба надходить мила
І до …

Рябенький Підсвинок в калюжі
Розлігсь під плотом серед дня,
Пригрівсь на сонці, очі мружить:
— Нас зневажають всі: «Свиня!
Нездатна вгору глянуть оком;
Їй ніпочім матерія висока;
Громадський інтерес їй …

Зійшлись у холодку, щоб не кусали мухи,
Цісарка, Качка, Курка-докотуха,
Індичка, мудра голова.
Про щастя завелись, що й кожній птиці
(Незгірш, як нам, сердешним) сниться:
Без милих щастя не бува?!…

Не встиг пройти поріг юнацьких літ,
Повчитися, намилуватися на світ,
Слон молодий в сусідку закохався,
Освідчився, поженихався
І в гай до жінки перебрався.

Батьки щось радили, але дитя
Не слухає: …

— Невтішна спадщина, мов хмара, висне,
В болоті власності натура кисне;
Нам погляди старі отруюють буття.
Я — за нове і за стремління чисті,
За творчий рух, за помисли вогнисті,…

Коли кохана Солов’їха збоку —
Співається, нівроку!..
Натхненний Соловей витьохкував, як міг.
А Кіт Співця, розбійник, підстеріг,
Плигнув — за горло не дістав,
А кров пустив і хвіст відбатував.

Співець …

— Голубки-пташечки! Біда над головою!
Страшенні хмари. Буде лютий град!
Як зливою впаде лихою, —
Пропав наш любий сад! —
Занепокоїлись птахи садові,
Біду грудьми зустрінути готові.

Не мала Ластівка …