Байки Петра Гулака-Артемовського

Цікавий, Мовчуна зустрівши раз, спитав:

“Від чого голосний так дзвін той на дзвіниці?”

“Від того, що (коли не втнеш сеї дурниці)

Всередині, як ти, порожній він”,- сказав.…

«Ей, Хведьку, вчись! Ей, схаменись! —
Так панотець казав своїй дитині: —
Шануйсь, бо, далебі, колись
Тму, мну, здо, тло — спишу на спині!»
Хведько не вчивсь — і скоштовав…

“Чого цвірінькаєш, дурний, чого голосиш?

Хіба ж ти трясці захотів?

Що заманулося, чого ти не попросиш,

Чи сім’ячка, просця, пшонця, чи то крупів,—

Всього ти в кліточці по саме нельзя …

В ставочку Пліточка дрібненька
Знічев’я зуздріла на удці черв’яка,
І так була раденька!
І думка то була така,
Щоб нідвечірковать смачненької
Ну, дейко! до його швиденько!
То збоку ускубне,
То …

На землю злізла ніч… Нігде ані шиширхне;
Хіба то декуди скрізь сон що-небудь пирхне,
Хоч в око стрель тобі, так темно надворі.
Уклався місяць спать, нема ані зорі,
І ледве, …

Йшов Лікар у село — селу на безголов’я,
А із села біжить, злякавшися, Здоров’я:
«Куди, Здоров’ячко? — пита він.— Як ся можеш?»
«Та цур тобі!.. я йду, куди ти не …

«На що, до халепи, той розум людям здався?» —

Раз Дурень здуру — бовть!.. Розумного питався.

«На те,— озвався сей,— коли кортить вже знать,

Щоб дурням на сей спрос цур …