Горобець із-під стріхи

Лиш почало на світ благословитись,
А Горобець — з-під стріхи і мерщій сваритись:
— Джів-джів! Ей ви, сплюхи! Не маєте стида!
Он день новий встає, доба надходить мила
І до життя зове, до щастя, до труда,
А вам би спать, згорнувши крила?!

Ось, Півню, ти: на місці свойому
Ти любиш погорланить,
Тривожити пітьму,
А труд святий тебе не манить!
Не знаєш, горлодранець: щастя у труді!..

А ви, Качки, рябенькі і руді,
Вам спать би до обіду,
А виспавшись, шукать, де купочки посліду!
Гадаєте, все щастя — в животі?..

Ви, Ластівки, і жваві, й гомінливі!
Ви зрозумійте: дні щасливі
Не в щебеті і не в ловитві мух,—
У боротьбі зі злом сталити треба дух!..—

Наїживсь Горобець, слова виводить файні,
Аж поки коней виведуть зі стайні.
Цвірінькає, солом’яна душа!
А днює де? Коло конячого коша!

Рік написання: 1959