Розмова про щастя

Зійшлись у холодку, щоб не кусали мухи,
Цісарка, Качка, Курка-докотуха,
Індичка, мудра голова.
Про щастя завелись, що й кожній птиці
(Незгірш, як нам, сердешним) сниться:
Без милих щастя не бува?!

— Щасливіших нема,— зацікала Цісарка,—
Індик з Індичкою чудова пара!
— Так! — Качка мовила невлад.—
Мій селезень — огидний м’яса шмат.
Ви не судіть: я — грішниця велика —
Зміняла б селезня з кумою на Індика!

— Ох, сестронько,— Індичка їм в одвіт.—
Ніхто не відає, який у нас обід!
Щербате щастячко моє індиче:
На людях він бундючиться, курличе,
А дома — лишенько моє!
Таке цабе із себе удає:
Уся сім’я нашвайніки ходить,
Ніхто ні в чому не догодить.
Насупить носа: «я» та «ми»,
Та шарудить крильми
І чином хвалиться, нехай би йому трясця.
От і судіть, яке у мене щастя!

Бува і в людях: віялом хвоста,
Копнути глибше — пустота.

Рік написання: 1961