Котяча совість

Коли кохана Солов’їха збоку —
Співається, нівроку!..
Натхненний Соловей витьохкував, як міг.
А Кіт Співця, розбійник, підстеріг,
Плигнув — за горло не дістав,
А кров пустив і хвіст відбатував.

Співець вмостився вище,
І тьохкає, і свище…
Кіт ходить унизу,
Питає Солов’я, пускаючи сльозу:
— Ну, як живеш, мій друже?
— Д-дуже!

Учиниш зло, так совість май,
Хоч про здоров’я не питай!

Рік написання: 1955