Підсвинок

Рябенький Підсвинок в калюжі
Розлігсь під плотом серед дня,
Пригрівсь на сонці, очі мружить:
— Нас зневажають всі: «Свиня!
Нездатна вгору глянуть оком;
Їй ніпочім матерія висока;
Громадський інтерес їй не свербить,
Не думає про труд та про науку,
Над людяністю кпить
І зневажає штуку.
Свиня й свиня!..»
Яка бридня!

Мене і день і ніч думки тривожать:
Чи світу є кінець? Чи довго можуть
Світить Галактики зірки?
Чому буває Місяць повновидий,
А інколи — горбатий і тонкий,
По небу біга, наче та сновида?..—

Цвірінькнув Горобець швидкий:
— Втікай, бо буде ніколи і жить!
Господарка з дрючком біжить!
У неї хтось пом’яв квітки,
Порив капусту й буряки…

— Біжить? Прощай! — гукнув в нестямі.—
Вона в проблемах світових не тямить;
А тільки зна шмалить боки…—
І той, хто так журивсь за долю світу,
За рогом зник, не знайдеш сліду.

Так інший плеще про матерію високу,
Вчинить корисне щось — не зробить кроку.

Рік написання: 1965