Господар і Пес

Господар за столом затримався в небоги.
Хиляючись, верта поволеньки з дороги.
Зайшов у двір. Чи вірити очам:
Трезор, що мусив пильнувать подвір’я,
Понехтувавши дружбу і довір’я,
Хазяйським ласує курчам:

— Трезоре! Ти позбувсь ума!
Сумління в тебе й трішечки нема!
Тебе шаную нарівні з Котом,
Як пан їси з блискучої мисчини,
А ти що дієш в мене за плечима?
(Трезор вертить хвостом).
Якої кари варт, якої муки?
(Трезор цілує руки).
Ах ти, вертихвосте! Ах ти, лизун!
Нам що тепер від господині буде?
(Вильнувши задом, наш мазун
Зіп’явсь господарю на груди).
Яких ми способів з тобою доберем,
Щоб все було в нас тихо-гладко?
Мерщій доїж курчатко,
І всі сліди ми заметем!

Хто більше чинить нам біди:
Чи той, хто тихача
Їсть крадене курча,
Чи той, хто заміта за ним сліди?

Рік написання: 1956