Горшки
Був собі Горщик золотий,
Хороший, дорогий.
Прийшла Біда і Горщик той розбила;
Жаліли всі, вона не пожаліла,—
На те Біда!
Скрізь її знають — села й города.
Чого вона не …
Був собі Горщик золотий,
Хороший, дорогий.
Прийшла Біда і Горщик той розбила;
Жаліли всі, вона не пожаліла,—
На те Біда!
Скрізь її знають — села й города.
Чого вона не …
Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попелястий Віл
На панській винниці пив, як мошеник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль.
Суддею був Ведмідь, Вовки були …
Під дубом у гаю жила Гадюка,
Непросипуща злюка:
Усе було сичить-сичить,
Щоб кого-небудь укусить.
Мале Ягнятко там гуляло;
Скік-верть, сюди-туди —
Та якось під той дуб і доскакало,
Не сподіваючись …
На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого кусає та ще й б’є —
Затим що сила є…
Примір не довго б показати,
Та — …
У вишневому садочку,
Під вербою, в холодочку,
Щоб лихо прогнать
І щоб долю звеселити,
Заходились наші квіти
Весілля гулять.
Не було б таких новинок,
Та хрещатенький Барвінок
Усіх здивував —…
У вишневому садочку,
Під вербою, в холодочку,
Щоб лихо прогнать
І щоб долю звеселити,
Заходились наші квіти
Весілля гулять.
Не було б таких новинок,
Та хрещатенький Барвінок
Усіх здивував —…
Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попелястий Віл
На панській винниці пив, як мошеник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль.
Суддею був Ведмідь, Вовки були …
Був собі Горщик золотий,
Хороший, дорогий.
Прийшла Біда і Горщик той розбила;
Жаліли всі, вона не пожаліла,—
На те Біда!
Скрізь її знають — села й города.
Чого вона не …
Воркувала Горлиця у садку,
У куточку тихенькому, на бузку;
Жалкувала сизокрила, що вона
Незчулася, як минула і весна,
Не вгляділа, як одцвівся і садок,
І черешні, і вишеньки, і бузок;…
Під дубом у гаю жила Гадюка,
Непросипуща злюка:
Усе було сичить-сичить,
Щоб кого-небудь укусить.
Мале Ягнятко там гуляло;
Скік-верть, сюди-туди —
Та якось під той дуб і доскакало,
Не сподіваючись …
Літаючи по дворах, Гава
Шматок ковбаски добула;
Хоч кажуть, що вона дурна роззява,
А до крадіжки здатная була.
От узяла та й полетіла,
Щоб недалечко, у ярку,
На самоті поснідать …
На світі вже давно ведеться,
Що нижчий перед вищим гнеться,
А більший меншого кусає та ще й б’є —
Затим що сила є…
Примір не довго б показати,
Та — …
На полі Вовк овечку взяв,
Потяг сердешную в діброву —
Не на розмову,—
А щоб із’їсти: він бажав
М’ясця свіженького давненько.
От взяв овечку, обідрав,
Як знав,
Та й заходився …
Надумавсь Вовк, що жить йому погано:
Не з’їсть, не засне до пуття,
Що вік його минає марно,
Що треба кращого шукать собі життя…
Сидить він раз під дубом та й …
Лисиця десь м’ясця дістала.
Тихесенько прибігла під стіжок —
Ум’яла більшенький шматок,
А менший у сінце сховала
На другий раз, бо нужду знала;
Сама ж спочити прилягла…
Воно годиться, попоївши;…
Бурмило Кундель вирвався на луг —
На волі трохи погуляти,
Бо остогид йому ланцюг,
Обридло в курені лежати.
Піткнувсь у чагарник… Коли глядить —
Назустріч Вовк біжить.
Бурмило витріщивсь і …
Був на селі Вівчар Тарас;
Він панових овечок пас.
Став мій Тарас чогось журитись:
Сидить, голівоньку схилив,
А панові боїться похвалитись,
Щоб пан не бив.
— Чого ти, брате, світом …
Один заможний господар
Надумався Вовків злякати.
«Що,— каже,— той вівчар
Собак дві сотні назбирати!»
Здається б, і гаразд було:
Вовки полохать перестали,—
Так друге лихо підросло:
Свої Собаки шкодить стали.…
Веселий господар Дем’ян
Любив гостей на бесіду скликати.
Він був багатший від усіх селян,
Всього доволі мав, було чим шанувати.
Вподобався йому найбільше Клим,
Земляк хороший, що й казати,
На …
Була собі Галя,
Дівчинонька-краля,
І багата, і вродлива,
Тільки дуже вередлива,—
Усякому зась.
Вона теє знала
І скрізь щебетала,
Як та пташка на просторі:
«На те,— каже,— щука в морі,…
У темнім лісі, за горами,
Зібравсь усякий звір:
Вовки, лисиці з ховрахами,
Зайці дурні, шкодливий тхір
І ще там деяких чимало
Безпечно в лісі панувало.
Була і пасіка у них……
На муріжку, серед двора,
Гуляла дітвора;
Гостинчики переглядала,
Що матінка понадавала.
— Нум у ведмедика гулять! —
Сусідній Хлопчик став казать.
— Нум, нум! — всі почали кричати.
— Ведмедиком …
Давно колись весела воля,
Гуляючи посеред поля,
Насіяла Васильків цілий лан.
Де взявсь Будяк, на пригорку розцвівся,
Пишається, неначе пан.
І просторікать заходився:
— Ой ви, Василечки, бадиллячко дурне!
Чи …
Пухнату Білочку до себе Лев прийняв,
Навіщо й як — того ніхто не знав,
Бо не довідались сороки-цокотухи;
Вони б усюди брехні рознесли,
Зробили б бугая із мухи:
«І так, …
Сказав раз Кущ Билині:
— Билинонько! Чого така ти стала,
Мов рибонька в’яла:
Пожовкла, не цвітеш,
Живеш, як не живеш,
Твоя головонька от-от поляже?
— Ох, Кущику! — Билина каже.—…
Хтось Мухам набрехав,
Що на чужині краще жити,
Що слід усім туди летіти,
Хто щастя тут не мав.
Наслухались дві Мухи того дива
(Про се найбільше Чміль гудів).
— Тут,— …
Одваживсь Вовк у Лева попросити,
Щоб старшиною до Овець
Наставили його служити…
Лукавий молодець!
Попереду він кинувсь до Лисиці,
Щоб тая нищечком у Львиці
Поворожила про його;
Лисичка здатна до …
День за горою погасав;
Затихло все в гаю густому;
Гусятник-хлопець заганяв
Од берега Гусей додому;
Гукав їм: «Гайда!» — і свистав,
Лозиною лінивих підганяв.
— Отак ми дожились з дурною …
— Здоров, Василю, пане-брате!
— Здоров, кумасю мій Кіндрате!
— Чи ти ще там здоров та жив?
— Ох, братику! — Василь завив,—
Мого ти лишенька не знаєш,
Що так …
Здається, байка просто бреше,
Направді ясну правду чеше.
Нікого в світі не мине.
Читайте, згадуйте мене.
(Л. Глібов)
Коли ми говоримо про байки в українській літературі, одне з перших імен, які приходять на думку, це ім’я Леоніда Івановича Глібова. Творча спадщина письменника налічує (окрім інших творів) понад сто байок, які користувались популярністю як серед сучасників так і у наш час. Належно оцінив талант Глібова як байкара Іван Франко, назвавши письменника “найкращим українським байкописом”.
Творчий шлях Леоніда Глібова розпочинається ще у дитинстві. Перші поетичні твори були написані російською, але згодом письменник починає писати на українській мові. Великий вплив на творчість молодого автора мали “Кобзар” Тараса Шевченка та байки Євгена Гребінки.
До жанру байки Леонід Глібов вперше звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї. Спочатку перекладає на українську мову байки Івана Крилова (частина яких є переробками байок Езопа та Лафонтена) і невдовзі починає писати власні. Перша збірка байок письменника побачила світ у Києві у 1863 році, але майже весь тираж був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром. Незважаючи на жорстку цензуру, Глібову вдається у 1972 році видати друге доповнене видання, а у 1982 побачило світ третє видання, яке було передруком другої збірки. Окрім цього байки Глібова друкувались у різних часописах та журналах таких як “Київський телеграф”, “Основа”, “Чернігівська газета”. Перша повна збірка творів письменника була видана вже після його смерті у 1904 році.
Байки Глібова відрізняються тонким українським гумором і яскравим національним колоритом. Зображені в байках люди та тварини є справжніми українцями і, ймовірно, це зробило байки письменника надзвичайно популярними.
Байки Леоніда Івановича Глібова займають визначне місце в українській літературі та можуть бути поставлені в один ряд з кращими творами цього жанру світової літератури. Пропонуємо і вам, шановні читачі, поринути у цей веселий, але одночасно повчальний, світ байки Леоніда Глібова.