Йорж-підбрехач

Тривожний збір Щупак склика:
На бережку он біля річки
Із сіттю ходять чоловічки,
На юшку хочуть Щупака;
Так хай громада скаже слово,—
Кому в казан лежить дорога?
Не завжди Щупаків варить.
А то кого не б’ють, а їм болить…

— Зійшлись усі? — Щупак моргнув до друга.
Заїка Йорж, підлиза і хапуга,
Сказав: — Д-дозволь д-доповісти,
Ще С-сом не встигли д-доплисти».

— Ага! От бач, широкоротого немає?
Десь в купирі байдужливо дрімає.
Без нього кусня хліба не з’їси,
А от на спільне діло не проси!
Мов звір той, у воді гуляє,
На бідних рибок рота роззявляє.
Всі знаєм, хто в річках
Кожнісінькій рибині
Сидить у печінках,
Немов чиряк на спині!

— А Йорж під риму знов: — Д-дозволь д-доповісти,
Над С-сома гріховода не знайти…

Щупак: — Отож-бо, сестри і брати,
Нам треба жертву принести.
Скажіть: кому на юшку йти? —
А Йорж римує: — Д-думка в нас така:
Ой не минути Сому казанка!

Зубаті Щупаки — то хижаки завзяті.
Та сила не в зубах, що гострі, як ножі
(Ми зуби вмієм рвать, самі — зубаті!),—
А сила Щупаків — підбрехачі Йоржі:
У перший ряд стають,
Свої думки за людські видають.

Рік написання: 1959