Українські народні казки

Українські народні казки надзвичайно різноманітні за своїми сюжетами та головними героями. Вони схожі на казки інших слов’янських народів, але завдяки своєму національному колориту читаються з особливим задоволенням. Якщо ви шукаєте короткі казки — зверніть увагу на іконку годинника біля назви казки. Вона показує приблизний час читання.

Українські народні казки – про що розповідають й чого вчать?

Казкові історії описують життя простого народу, проблеми, з якими стикались люди та як їх вирішували, добро і зло, кохання та відданість. Важка доля українського народу відобразилась у сюжетах народних казок. Українцям дуже часто доводилось боронити свої землі від чужинців-загарбників – ця боротьба знайшла своє відображення у казках, притчах та легендах. Часто українські народні казки розповідають про могутніх богатирів таких як Котигорошко чи Кирило Кожум’яка – захисників рідної землі. Вони не тільки захищають своїх рідних від ворогів, багатоголових зміїв та інших істот, що уособлюють зло, а й у багатьох випадках наділені іншими благородними рисами – є кавалерами до жінок, поважають батьків та старших, прислухаються до їхніх порад, люблять дітей.

Дуже часто у казкового героя є вірний супутник – кінь. Це також віддзеркалення реального життя – цим тваринам відводилась дуже важлива роль, їх любили й доглядали за ними, оскільки від коня в критичні моменти залежало життя його власника. Ці тварини також були незамінними помічниками у господарстві.

Українські казки – це величезне джерело досвіду і мудрості попередніх поколінь, що дійшло до нас у письмовому вигляді. Вони будуть цікавими та повчальними як для дітей так і дорослих, адже описують проблеми й життєві ситуації, які є актуальними й сьогодні.

Основні особливості українських народних казок

1. Однією з особливостей самих давніх українських казок, а це казки про тварин, є їх алегоричність. Через образи тварин, добре знайомих дитині песиків, котиків, мишей, птахів описуються картини людського життя. Персонажі народних казок поводять себе як люди: розмовляють, сваряться, лінуються, ходять один до одного в гості («Лисичка і Журавель»), вихваляються своїми здібностями й ображають інших («Їжак та Заєць»), допомагають один одному в біді («Сірко»), оббріхують та обманюють один одного («Коза-Дереза», «Лисичка-Сестричка і Вовк-Панібрат») тощо. У цих казках тварини наділені не характерними для них рисами. Акцентуючи увагу дитини на цьому, ви розвиватимете дитячу уяву та спонукатимете до створення своїх індивідуальних образів з певними індивідуальними рисами. А це вже маленький крок до креативного мислення.
2. Ще однією особливістю української народної казки є відсутність в ній детальних описів зовнішності головних героїв. Якщо дід – то все, що ми про нього дізнаємося, що в нього сива борода до пояса, або на ногах червоні чоботи, якщо це дівчина – то ясна, як зоря. І тут величезний простір для фантазії як читача, так і слухача.
3. Третьою характерною рисою української казки, є її побудова на основі діалогів. Це дає можливість оповідачу, міняючи інтонації та тональність, робити свою розповідь більш яскравою та насиченою. Це допоможе навчити своїх дітей чітко висловлюватись, керувати своїм голосом, вигадувати свої репліки, розвивати комунікативні й креативні здібності.

У дитинстві, читаючи або слухаючи казкову розповідь, ми не замислюємося над глибоким змістом, який вкладали у неї її творці. І лише з віком починаємо розуміти, що українські казки – це перш за все наші великі вчителі. Вони створювалися таким чином, щоб донести певну ідею, закладену в сюжеті, народну мудрість, засновану на багатовіковому досвіді. Якщо уважно читати українські казки, можна зрозуміти, що це не просто розповіді розважального змісту. Кожна з них обов’язково містить щось повчальне, а тому справедливим буде стверджувати, що ці історії спочатку виховують, а вже потім розважають. В українських казках найбільшою цінністю є Людина і її добрі вчинки. Тому у всіх казкових історіях добро завжди перемагає зло. За допомогою казки з давніх-давен виховувалась любов до рідної землі, рідного дому, до батьків, братів і сестер, до предків, а через них – до всього народу і до Батьківщини в цілому. Крім того, казки допомагають виховувати любов до рідної мови, до її краси та милозвучності.