Верблюд у Москві

Святковий день. По вулиці весною
Народ ходив веселою юрбою;
Від радощів, забав і від утіх
Навкруг дзвеніли пісня й сміх.

Сказав один: — Поглянь-но, друже любий:
Верблюд в Москві іде, відквасив губи,
І невдоволення розлито на виду…
— Не диво, — каже друг.— Такі є й люди:
Ми тішимось — він скиглить, на біду,
Ми сміємось — він нудьгувати буде…

Верблюд бреде,
Не сходить з шляху
Ні людям, ні машині;
Хіба зневажливо зирне,
Мовляв: «Я — диво неземне!
Я — корабель пустині!»

Рік написання: 1961