Байки про природу

Лисніючи на сонці, Повитиця
Бундючно мовила: — Подумайте, яке!
І не жалке, і не гірке,
А чваниться! Велика птиця!
Хоч родиш ти великі гарбузи,
Але життя твоє — рілля, низи.…

— Чудових отаких не їли ми грушок! —
Хвалили завжди родичі й сусіди.
Та завелися в груші короїди,
Зів’яло листя, всох вершок.
Ледь-ледь не плаче
Невдаха Садівник:
Грушок не бачить,…

Посаджена в садку, прищеплена, полита,
Тоненька Яблунька, мов панна чваньковита,
Позаздрила, чудна,
На Дуба-товстуна:
— Переросту я Дуба товщиною,
Клянусь, щоб з місця не зійти!
Я покажу їм, як рости!…

От видався деньок:
Десь взявся на шляху пеньок!
Хто їде,— вісь зламає,
Хто йде,— мороку іншу має…
Знялась на всю округу завірюха.
Гукають: — Обламать боки!
— Спалить! Давайте сірники! …

В Грицька Осот
Розрісся, гемонський, на весь город.
Глузує, хто проходить мимо:
— Осот навряд такий чи в кого б!
Навряд такий чи де ростиме?
Ідуть чутки — на виставку …

— Голубки-пташечки! Біда над головою!
Страшенні хмари. Буде лютий град!
Як зливою впаде лихою, —
Пропав наш любий сад! —
Занепокоїлись птахи садові,
Біду грудьми зустрінути готові.

Не мала Ластівка …

Дівча забігло в сад, на метеля похоже,
Усюди пурхає і раптом: глядь — квітки!
— Ой матінко, краса! Які чудові рожі!
А пахнуть як! Не знала я таких!

Дівча нюхнуло …

На квітнику велике свято:
Там розцвіло квіток багато, —
Розкривсь Червоний Мак.
На Мак милується усяк:
Один завмер, хвилюється, не дише;
Той вірша «Мак» під яблунькою пише,
Слова знаходить осяйні;…

Ослиця до хліва через квітник брела,
Сумна і зла,
На світ увесь гнівлива.
Буркоче Солов’ю: — Ой пташко ти чудна!
Одна лиш квітка розцвіла, одна,
А ти розтьохкалась, щаслива!
Ось …

— Води! Води хоча б краплину!
Води, бо від жаги загину! —
Конвалія квилить з-під Лопуха,—
Не хочете гріха —
Хлюпніте дощику, хмарини!..—
На землю злива пролилась —
А й …

Зібралася в Ріку брудна вода повіддя.
Збурунилась Ріка,
Бурлива і стрімка,
Вируючи, несла бур’ян, сміття і віття;
Пливуть дуби, як трупи, без снаги,
Коріння з течії стирчить, мов руки;
Корова …

Сердитий Вітер повійнув,
Тремтливе листя сколихнув.
Набігло хмар, немов лихі примари.
Світ спалахнув
Від грізних блискавиць,—
Дуб мужньо витримав важкі удари,
Не впав, злякавшись, ниць.
Вітрисько знов загув,
Мов шквал …

— Ось я його, обийбоку, притисну!
За носа укушу, під вухо свисну.
Не тільки свиту латану здеру,
А й сорочину скину, заберу,
Царя природи гордого скорю! —
Гукнув морозний Вітер-свистопляс.…

Багато років стояв понад шляхом велетень Дуб. Вік його Тіні був менший, бо в дні, коли над Дубом клубочилися хмари, вона пропадала. Та тільки-но минала негода й знову виглядало сонце, …

— А щоб тебе чорти забрали, проклятий!…

— За що ти мене лаєш, пане Філософе? — спитав Вітер.

— За те, — відповів Мудрець, — що як тільки я відчинив …

Зелена Гусінь плаче тихо.
Невже у неї сталось лихо?
Летить назустріч їй Метелик,
В руках тримає свій портфелик:
– Оце так квіти! Ось так ліс!
А в чім причина ваших …

Суне небом Баба-Хмара,
Чорно-біла, як примара.
І, не дивлячись донизу,
– Грр, – наспівує над лісом.

Ріс у лісі Дуб кремезний,
Височезний, широчезний…
Баба всім хмаристим тілом
На вершечок і …

Якось-то зрання

Подався Браконьєр на полювання.

Скрадаючись він довго лісом брів
(«Що далі в ліс, то менш інспекторів»).

Нарешті у глухій місцині

Сліди побачив: дикі свині.

Невдовзі Підсвинка помітив Браконьєр,…

Поміж Гарматами і Парусами
Зчинивсь розлад на кораблі.
І от Гармати, вгору зводячись носами,
Так скаржились перед світами:
— Чи ж бачено це взагалі,
Щоб хизувались полотнища величаво
І в …

Ішов Панас із города додому
З сокирою й мішком.
Вертаться довелось самому,
Прямуючи ліском.
Іде Панас, не розглядає,
Міркуючи про щось
(Міркує той, хто нужду знає),
Аж чує — кличе …

Був ясний день, веселая година;
Раділи і садок, і поле, і долина;
Під лопухом у ямці Жук сидів
І сам собі тихесенько гудів,
Що день йому обрид, кругом усі товчуться,…

У гарному будинку на вікні
Бриніли Квіти у макітрі;
Тихесенько вони гойдалися на вітрі,
Радіючи весні.
На другому вікні стояли інші Квіти:
З паперу зроблені і шовком перевиті,
На дротяних …

— Дивись ти, як хвинтить зачав!
Неначе й справді пишна птиця! —
Так Камінь, лежачи в пшениці,
На дощик верещав.—
А глянь, іще й радіють люде;
Запевно, всі вони дурні,—…

Обридла дневі суєта людськая,
Спустився він спочити в темноті,
І нічка тихая, мов чарівниця тая,
Прибралася у зорі золоті.
Широкий шлях замовк; ні пішки, ні на возі
Ніхто його не …