Годованець Микита Павлович — сторінка 7

Голодний Кіт пригнавсь знадвору.
Заліз прожогом у комору,
На ринку бабину насівсь,
Сметану з’їв, не зоглядівсь.

Бабуся клопітна устала рано-рано;
Варенички киплять; Дід зиркає у піч:
— Ніди, старенька, по …

Господарюючи в садку,
Прийшлося Їжаку
Зазнать мороки.
Від кого ж? Від Сороки!

— В садку я стала ревізором.
У тебе, бачу, всюди нелади,
Червивляться плоди,
Гризуть дерева короїди хором.
Тепер …

Злетять курки з гнізда у курнику —
Там стільки гамору та крику,
Немов хтозна-яку
Зробили справу превелику.
Але законно, що й казать:
Знесла яйце — є право покричать.
А Півневі …

Якось на сонячний веселий світ,
Такий привітний і ласкавий,
Мундир сушить повісили на пліт,
Де перед тим сиділи гави;
На все село
Від нього цвіллю вже несло…

— Та що …

Тікає Віл Мурогий без дороги,
Бо лютий Вовк, проклятий звір,
Хапа за ноги.
Ускочив Віл у ближчий двір:
— Рятуйте, хто живий! Біда.
Смерть нагла руку наклада!

Тут Качка грілася …

Прийшлось Хомі в чуже село іти:
Старенька тіточка подякувала богу.
Погорювать не можна — не піти,
В далеку путь-дорогу
Небіжку провести, —
Такий ізвік-віків порядок.

Та й інше там цікавило …

Дівча забігло в сад, на метеля похоже,
Усюди пурхає і раптом: глядь — квітки!
— Ой матінко, краса! Які чудові рожі!
А пахнуть як! Не знала я таких!

Дівча нюхнуло …

Узявши шефство над садком,
Івась обравсь садівником:
Скрізь по гіллі, де нижче,
Нещадно гусінь нищить.

Аж гляне: гусінь завмира,
Вгортається, лежить без руху.
Поймає радість школяра.
Івась до хати заліта …

Павло
— Недавно трапилась історія гірка…
Ти знав Омельченка Грицька?

Семен
— Не знать новатора-робітника?
Ми на Грицька рівняємось тепер!

Павло
— Помер… Помер…
Якась біда прикинулася в ногу.
Смерть …

Про Лиса — мудрого керівника —
По всій окрузі слава пролетіла:
Знавець життя! Мастак до діла!
У кожній справі відповідь швидка:
Раз-два!
І рішення готове. Мудра голова!..

Секрет начальницької слави…

Осел призначення дістав
На вищу керівну посаду.
Усі сміялись до упаду,
А слухались, бо владу мав…

Недовго щастячко цвіло, —
Аплодувало все село:
Осел почав геть вибиратись!

Ах, жаль: мене …

В діброві на узліссі
Крислатий дуб привільно ріс.
Хто жив у лісі
Чи йшов повз ліс,
Всі милувалися тим дубом,
А дуб кивав їм кучерявим чубом…

Роки пройшли,
І дуб …

— Минулася біда! Настануть дні щасливі!
Дивись, який збудовано сарай!
Кому дістанеться цей рай —
Тим ніпочім вітри, і холоди, і зливи!

Шуміли радісно в дворі
Малі й старі.

Сказав …

Микола з Василем — прекрасні давні друзі —
Співаючи ідуть у лузі.
Селянські хлопці край ставка
У довгої лози стрибали із горбка.
— Ех! — заздрісний Василь зітхнув. —
Ну, …

Кахкахкав, задавався, ходив із перевалом.
Ах, шийка-перламутр! Ах, хвіст гачком!
Вже до своїх не пригортався з палом —
Сусідок наш джигун одвідував тайком.
Лише сусід-нетяма задрімає —
Вже Качур там, …

— Куди ти, Ослику? Летиш, як на пожар!
— Та… на товчок, за місто, на базар.
— Яке ж добро тебе там тягне за кармани?
— Бач, мода вже пішла …

— Мамусю! — каже хлопчик Саша. —
В сусід опоросилася свиня.
А поросятка — ой, куди там нашим!
Ніхто не порівня:
Гладкенькі
Та біленькі,
Веселенькі!
А наші — шкура та …

Гарячий сонця диск за обрій закотився.
Метелик налітавсь і накрутився,
Крильми від прохолоди тріпотить.
Зраділи Гусениці: — Щастя нам летить!
Нам жениха шле доля люба.
Напевне в нього ощадкнижка груба…

Рябко служив ретельно, пильно, вірно,
Чужому не скорявсь покірно.
В господаря — дочка на все село;
З такою парубкам постояти охота
В зеленому садку чи коло плота;
Ану поткнись, було,…

На лютий глум, чи для осуди,
Чи на людський докір
Нам Кицечку у двір
Підкинули лукаві люди.
Погана та брудна,
Горбата, тонкокоста,
Скрізь швендяє, мов навісна,
Хвіст вниз, і на …

По лісі чутка проповзла:
Розгнівавсь Лев на Сірого Вола.
І враз змінилися всі звірі,
Аж Сірий
сам собі
не вірить:
Той несподівано брикне,
Той рогом штурхоне,
А той укусить…
Що …

Сусід, купивши піджачину,
Приніс та й хвалиться мені:
— Поглянь! Ти тямиш на сукні
І до фасонів маєш добрий смак.
Хоча влетіло в добру копійчину,
Зате піджак — всім піджакам …

— Чого замисливсь, Чорногузе?
Яка журба тебе з’їда?
Клекочеш сумно дуже
І не летиш з гнізда…
— Та лихо: двір Господар покида
І переходить до нового дому,
Що збудував на …

— Довбе й довбе! Не спиниться й на мить! —
До Дятла Горличка голівку нахилила. —
Чи ніжна пісня Дятлові немила?
Невже твій дзьоб не заболить?
То ж нудь — …