Горличка і Дятел

— Довбе й довбе! Не спиниться й на мить! —
До Дятла Горличка голівку нахилила. —
Чи ніжна пісня Дятлові немила?
Невже твій дзьоб не заболить?
То ж нудь — черви шукати під корою!
Як можна не радіть, коли навкруг краса,
Коли садок цвіте небаченою грою,
Не тішитись, що плід із віття нависа?! —
Говорить Дятел дорогій сусідці:
— Тобі судилось туркотать на вітці
І славити красу, щоб щастя в нас цвіло;
Мені — довбать кору, викльовувати зло.
Усякому в житті свій шлях:
Один кує болванки розігріті,
Той весело співа, мов соловей на вітті,
А третій трактором рокоче на полях…
Прекрасно: паразитом не живем на світі!

1961