Трамплін

Микола з Василем — прекрасні давні друзі —
Співаючи ідуть у лузі.
Селянські хлопці край ставка
У довгої лози стрибали із горбка.
— Ех! — заздрісний Василь зітхнув. —
Ну, що зробить, щоб я так скаконув?
Подивував би всіх: «Оце Василь плигнув!
Убийся — далі не доскочеш!»
Миколо, поможи! Я дам тобі, що хочеш!
Ці хлопчаки — невдала зміна:
Біда їх — скачуть без трампліна…
Ставай, Миколо, навкарачки,
Я покажу, як наші роблять скачки! —
Микола рачки став,
Василь розгін узяв,
Відбився ногами від Миколи,
Дав скік такий великий, як ніколи,
Від кращих скакунів на сто очок утік…
Тут хлопці скакуна взяли під милий бік
І повели в буфет: вгощають та гуляють,
Героя-скакуна всіляко вихваляють.
Василь радів, і пив, і їв, як міг…
Микола-друг дививсь через поріг.
Василики шукають спин негордих,
Щоб ставити рекорди.

1958