Сметанка

Голодний Кіт пригнавсь знадвору.
Заліз прожогом у комору,
На ринку бабину насівсь,
Сметану з’їв, не зоглядівсь.

Бабуся клопітна устала рано-рано;
Варенички киплять; Дід зиркає у піч:
— Ніди, старенька, по сметану!
Варенички в сметані — дивна річ!
— Ой батечку! І риночка пуста!
Хапай, лови-но злодія Кота!

Вже й суд. Вже й свідки.
Сказали дві сусідських Кітки:
— Ми запевняєм вас:
Це не його робота!
В той день, в той час
Приходив Кіт в гостя до нас,
Сметанкою не пахло з рота!

Запрошені Котом, дві Миші так сказали:
— Тієї ночі
Ми бачили на власні очі,
Як Кіт… сметанки… не лизали.

Сказали Судді: — Правда-істина свята,
Де Миші свідчать за Кота!

Кіт Якович в комору вдерся
І натворив біди.
Судили — Кітками підперся,
Сухеньким вийшов із води.

Рік написання: 1959