Щасливий Ключик

— Минулася біда! Настануть дні щасливі!
Дивись, який збудовано сарай!
Кому дістанеться цей рай —
Тим ніпочім вітри, і холоди, і зливи!

Шуміли радісно в дворі
Малі й старі.

Сказав Індик із притиском на слові:
— Кому в сараї жить, як не Волові!
Створить йому над головою дах!
Прожив весь довгий вік в трудах,
Робив нам хліб і пашу,
Тепер хай бачить правду нашу!

Погодилися всі на мову цю палку…
Аж дивляться, обурені без краю:
Ключ від сараю
Дістався… Віслюку.

— Та як же так? Нездарі, лайдакові
Вчинив хтось ласку отаку?

Сміється, бувши тут, Лисиця:
— А хто ключі давав? Ослиця!
Віслюк сінця їй постачав з городу,
Возив щодня з криниці воду
І в затишку на самоті
Лизав їй рану в копиті…

Ох, гірко бачити, коли
Ключі щасливі дістають осли!

Рік написання: 1959