Годованець Микита Павлович — сторінка 20

Пастух отару пас в долині
І походжав у затишку дерев,
Не думав об лихій годині.
Аж раптом десь узявся Лев.
Пастух — на плечі ноги,
У жертву обіцяє богу
Вівцю …

Застукавши у польовому стані,
Собака Зайця згріб, торсав;
То в очі зазирав, немов юнак коханій,
То за хребта кусав,
То смикав за хвоста,
То солодко уста
Лизав;
«Хороший мій!» — …

І не хотілось Соловейку їсти,
Та здумав на городі сісти
(Горобчики там крали зеренце).
Потрапив Соловей в сильце.
— Пусти мене, Господарю города!
Я — Соловей. Яка від мене шкода?…

Несе бурхлива повінь кущ калини.
Гадюка на кущі по річці плине.
Кричить Лисиця з берега, здаля:
— Привіт мій капітану корабля! —
Гадюка в крик: — Рятуй, голубко, душу,
Бо …

Якось-то Миша Польова
Відвідала подружку Домову:
— Ну як, здорова та жива?
— Спасибі, гарно я живу.
Перебирайсь до мене, друже мій!
У мене їстівне й напій,
М’ясце, гречана каша…—…

Ворона мовчки слухала Шпака.
Ворону Шпак сердито розпіка:
— Ти в дружбі нерозбірлива така!
Кого собі обрала другом? Віслюка?
Зв’язалася з цим ледарем і дурнем.
Дружила б з ким розумним …

Поклажу претяжку
З далекої дороги
Кінь ледве ніс на гострому хребті:
Губив сльозу гірку,
І підгинались ноги,
Немов стеблинки ті.
Насилу
Говорить Віслюку,
Товаришу в путі:
— Ох, друже милий,…

Схопив Хижак малого Солов’я.
Нещасний умирать не хоче:
— Шановний Яструбе! Який наїдок я?
Он велетень Орел під хмарами клекоче,
Так ти
На нього налети! —
А Яструб: — За …

Оса вподобала Жука-гнойовика:
— Вже досить з горем биться
І для солодкого куска
І день і ніч трудиться!
Настане рай мені тепер! —
Дбайливий муж на перший ранок
Коханій жінці …

Вовк на село побіг під Бабине вікно.
Почув: розмова йде в хатині,
Говорить Баба капосній дитині:
— Марудишся! Пора вже спать давно!
Не вередуй! Он вова близько,
Віддам тебе вовчиську! …

Зевес створив Людину для життя,
Але забув надать їй почуття.
Без почуття яке життя людини?
Як деревини.
Покликав бог Увічливість,
Розсудливість
І Обережність,
Любов
І Безсоромність.
Три перші кажуть богу:…

Могутній Лев, підкорений любов’ю,
Покинув рідний кут, в незаймані ліси
Прийшов, стекти готовий кров’ю
Заради юної краси:
Кохання сила
Левине серце підкосила.
А Батько любої, лукавець і хитряк,
Сказав йому …

— Ось я його, обийбоку, притисну!
За носа укушу, під вухо свисну.
Не тільки свиту латану здеру,
А й сорочину скину, заберу,
Царя природи гордого скорю! —
Гукнув морозний Вітер-свистопляс.…

— Чого ти розшумівсь, як в бурю ліс? –
Питає Голова, задравши ніс,—
Вари, що я тобі наклала,
Не думай — ти усіх начал начало! —
Живіт забуркотів:
— Давно …

Зевес сьогодні бенкетує,
Справляє свято весняне.
Булькоче піняве хмільне,
І стіл заставлений парує.
Геракл на святі — голова:
При вході всіх гостей стріва,
Бокали пінної підносить,
І пити-їсти щиро просить,…

Як хмара в темну ніч рядном повисне
І зірка в небесах ані одна не блисне,
Життя в селі
Поволі завмирає, –
Підходять злі,
Голодні вовчі зграї.
В пітьмі північній скавуління…

Хоч Знахарі ховать померлих не ходили,
Бо Знахар там — як мертвому кадило,
А ось прийшов — хто скаже геть іти?
Померлого брати
Його вітали любо,
Хоч, поки брат не …

По вулиці Віслюк-дивак
Ледь плентався, безсилий,
І лементів нудливо так:
— Мій батько милий,
Напевне, був заморений Ішак.
Діставши від батьків ознаки роду,
Не лізу я в глибоку воду,
Не …

Зібравшись мандрувать, Синам
Дбайливий Батько коней здав глядіти:
— Для мене коні — діти,
Тому заповідаю вам:
Як будете здорові та живі,
Пантруйте їх, як ока в голові! —
Клянуться …

Господар вік прожив, тепер не зна —
Кому добро лишить? Синам?
Так ледарі, що тільки світ каляють,
Не хочуть працювать, а п’ють, гуляють.
Позвав синів:
— Подзвонять скоро по мені.…

Домашня Миша заздрить Кажану:
— От де ловкач! От де хитруха!
Такому скрізь житуха,
Такий ссе мамку не одну.
Вбереться, де Мишва:
«Я,— каже, – ваш рідненький брат!»
До птахів …

Хурщик тягар провадив на волах.
А, знаєте, який у горах шлях?
Загнав важенну хуру
В страшну баюру.
Півдня промучивсь чоловік,
Волів батурою посік,
А вибратись незмога,
Потрібна допомога.
«Гермесе! Ти …

Воли
Везли
Поклажу претяжку,
А поруч Вівці йшли
По моріжку.
Так юрбище кричало,
Аж у вухах лящало.
— Чого ви кричите?
Рвете
Надсадно голоси,
Уткнувши в куряву носи?
— Ми …

На полі Никодим говорить Климу:
— Пшениця на порі, вже час косить!
До Друзів треба йти просить:
Як ланкою прийдуть, — зметуть в одну годину.
— Тікать! Тікать! — пищать …