Смерть не жде

Павло
— Недавно трапилась історія гірка…
Ти знав Омельченка Грицька?

Семен
— Не знать новатора-робітника?
Ми на Грицька рівняємось тепер!

Павло
— Помер… Помер…
Якась біда прикинулася в ногу.
Смерть завжди приключку знайде
І поведе
В свою дорогу!

Семен
— Подати б зразу допомогу?!

Павло
— Ги… «Зразу».
Чекали… наказу,
А смерть не жде…

На цвинтарі було так людно,
Бо всяк за звичаєм іде,
В останню путь проводить до могили.
Там дехто каявся прилюдно,
А більш, як водиться, хвалили…

Палючий жаль на тих бере,
Хто на могилі рот дере,
А на живого без наказу
По-доброму не гляне й разу.

Рік написання: 1956