Качур

Кахкахкав, задавався, ходив із перевалом.
Ах, шийка-перламутр! Ах, хвіст гачком!
Вже до своїх не пригортався з палом —
Сусідок наш джигун одвідував тайком.
Лише сусід-нетяма задрімає —
Вже Качур там, сусідок обіймає…
Зі скаргою свої звертались до Індика,
Щоб до порядності покликав.
Індик мораль читав,
На добре навертав;
Дарма!
Що суд, як честі й совісті нема?!
Було багато слів про кепську славу,
Ганьбило Качура усе село —
Не помогло…
Аж бачать: Качур волоче крило.
Сусід вчинив розправу:
Коло своїх гульвісу упіймав
І, не заводячи судову справу,
Дрючком крило безжально обламав.
І справді дивина:
Мов підмінив хтось джигуна!
Хтось, може, докине мені:
— Байкар дрючком махає! —
Ну, що ж, бувають ліки несмачні,
А п’єш… а п’єш, бо помагає.

1963