Хомин спадок

Прийшлось Хомі в чуже село іти:
Старенька тіточка подякувала богу.
Погорювать не можна — не піти,
В далеку путь-дорогу
Небіжку провести, —
Такий ізвік-віків порядок.

Та й інше там цікавило Хому,
Він знав: йому
Від тітки має бути спадок!

Той спадок — казна-що, дійничка,
Але й дійничка не дрібничка,
Якщо вона надійно в план стає
І в плані роль відіграє:
В сусіда є теличка невеличка,
Він дасть теличку за дійничку,
Теличка буде жить,
Рочок перебіжить,
Корівка помудрує,
Бичка дарує,
Бичок оформиться в бика, —
Тоді, го-го, не буду драти пішака!..

Аж ось село. Ось тітчина садиба,
І… тітка по двору, весела, диба.
Лиха тобі мара:
Не думала вмирати стара!

Ой, не один Хома погану має звичку —
Писати в плани тітчину дійничку!

Рік написання: 1958