Філософські байки

В одній родині лежав брильянт у скрині.
Від діда-прадіда до внука передавалась дивна штука
Без радості-ціни,
Що кожну річ вони освітлювать повинні.

Талант дурний, коли лежить у скрині!

Рік написання: …

— Повір на совість на мою:
Я заздрості у серці не таю, —
Горобчик каже Солов’ю. —
А щось таки пече у грудях,
Як про твою я чую славу в …

Антін знайшов алмаз коштовний,
Природи витвір пречудовний.
— От грошики злуплю!
Всього до хати накуплю… —

А Ювелір йому: — Алмаз великий,
Проте ще дикий
І покупця в народі не …

Читає хлопчик книжку Брема
Та раптом як заплаче ревма.
І плач такий гіркий,
Що слухать — біль проймає.
— Татусю! Був на світі птах такий,
Птах Дронт. Тепер немає.
Брем …

Петрик Солов’я спіймав, у клітку посадив:
— Талант ти знаменитий!.. — Співець мовчав.
Хіба розкриються уста для славлення любові,
Коли на тебе дихає пригніта?

— Ку-ку, ку-ку! — Зозуля на …

Відламана безжально бурею жорстокою,
Галузка за водою річкою глибокою Пливла…
— Галузко! Стережись біди! —
Почулась мова. —
Внизу завзяті Риболови виловлюють гілля;
Потрапиш їм у час лихий — згориш …

Ліхтарик домовий підказував усім:
«Це дім сімдесят сім…»
Тільки сонце спати ляже,
Господар вмикача крутне, —
Ліхтар, гордуючи, почне:
«Я сонцем сяю в домі цім!..»

Ліхтар гукнув повчально Світлячкові,
Що …

— Чого засумував і голову схилив? —
Рояль спитав Фагота по виставі. —
Занудьгував по невмолимій славі
А чи слухач роботи не схвалив?

Фагот:
— Поцілив ти в боляче.
Я …

Після дощу, як сонечко заграло,
З віконця Дзеркало цікаве визирало:
— Калюжа?! Бач, яка невидана краса!
Дерева — мов живі, листочки грають,
У небесах хмарки летять, мов птичі зграї…
Ей …

— Що доброго, товариш Гострота? —
Перо веселе Бритовку пита.
А та:
— Жартуєш? Гострота — велика сила!
Господар мій олівця узявся підтесать,
А я не хотячи вкусила —
До …

Друг зрадив? Горе б’є?
Не плач!
У тебе є
Читач!

Покривдив критик дуже?
Забудеться, мій друже,
Погасне з часом кривди жар…

До негіді утратив осоружність?
Втекла відвага, віра, мужність?
Уже …

Зустрівшись десь в сибірській глибині,
Ланцет із Шаблею розговорились.
— Я, — Шабелька хвалилась, —
Спогадую свої блискучі дні,
Коли із ворогом я билась
У перших лавах на війні.
Ти …

Веселий Соловей з сусіднього ліска
Якось-то прилетів у гості до Шпака.
— Яка краса!
Чудовий сад
Який! —
В захопленні сказав співець палкий.—
Аж серце грає на роздоллі!
Гілля, дивися, …

Поету сімдесятиліття.
На честь його музики виграють,
Всі вулиці у зелені та вітті,
Гірлянди лампок світло ллють.

Зустрівши вславленого світом,
Народ поніс любимця на руках.
І — раптом хтось помітив,…

Пишався Стіл: — Печатка в мене, прибор із мармуру! А в тебе що? — Не чванься! — Крісло мовило. — Я маю силу: перетворюю людину, як скульптор глину. Петро Петрович …

У перукарні бритва у бороді твердій, у піні мила всміхаючись ходила. Якось забулися майстри зітерти пляму мила на вістрі. На ранок дивляться — іржа! І стала бритва гірш ножа.

Буває, …

Поету критика здалася злою. В талант утратив віру і нудив.
Несмілі вірші, мов звірятка, шукали схованки в шухлядках.
Поет нікому не годив, до критиків з поклоном не ходив.

Тепер, на …

Смішливий Свердлик запитав Ножа, що поблизу лежав:
— Чого ти на Бруска сердито косиш оком?
Боїшся, що завдасть біди, потре тебе страпатим боком?
Від лежання росте іржа, а від іржі …

Кінчає Дід з життям рахубу:
Прощає друзів і сусід, дружину любу.
А Баба кулаком січе, сердита й зла:
— Щоб я тебе не бачила була!
Щоб спокою в гробу не …