Критик і Поет

Поету критика здалася злою. В талант утратив віру і нудив.
Несмілі вірші, мов звірятка, шукали схованки в шухлядках.
Поет нікому не годив, до критиків з поклоном не ходив.

Тепер, на старість, в двері стука:
— Хіба таки ти правду говорив: так безталанно я творив?

Зраділий Критик гостя обніма:
— Гризе й мене нудьга німа, і каяття у серце б’є:
Тоді забув я написати — талант у тебе є!
А зараз радий це тобі сказати.

Рік написання: 1964