Фагот і Рояль

— Чого засумував і голову схилив? —
Рояль спитав Фагота по виставі. —
Занудьгував по невмолимій славі
А чи слухач роботи не схвалив?

Фагот:
— Поцілив ти в боляче.
Я дві години грав, старався,
Гарячим потом обливався,
А слухачі, понуривши лоби,
Плескали так, аби-аби.
А Скрипочка заграла —
Вмить ожила вся заля.

Рояль:
— Сказати правду мушу:
Всіх Скрипка узяла за душу.
Вона співала їм про те,
Що в серці їхньому цвіте…

Не досить вміти грати і творить,
А серце з серцем мусить говорить!

Рік написання: 1925