Зозуля на годиннику

Петрик Солов’я спіймав, у клітку посадив:
— Талант ти знаменитий!.. — Співець мовчав.
Хіба розкриються уста для славлення любові,
Коли на тебе дихає пригніта?

— Ку-ку, ку-ку! — Зозуля на стіні з годинника озвалась. —
«Талант!» Сказали б те мені… —
Ураз щось дзенькнуло й завмерло.
— Отак? — спитав Співець сумний. —
Талант у тебе, бачу, залізячий,
Який не тішиться й не плаче:
Він в тебе заводний!

Рік написання: 1959