Ланцет і Шабля

Зустрівшись десь в сибірській глибині,
Ланцет із Шаблею розговорились.
— Я, — Шабелька хвалилась, —
Спогадую свої блискучі дні,
Коли із ворогом я билась
У перших лавах на війні.
Ти там не зустрічавсь мені…

— Я був, — сказав Ланцет, — в тилах.
А працював я на столах…
— Ха-ха! Оце-то фронт надійний!
— Стривай! Та стіл який? Операційний!
Під час війни себе під лави не ховав:
Ти била ворогів, я друзів рятував.

Але й тепер не залишаю строю!
Труджусь за звичкою старою…
А ти? А зараз чим душа живе?
— Та в мене, той… минуле бойове!
Так здоровило осідла пенсійну лаву
І — зав’язав кінці,
Спокійно пожина плоди своєї слави:
— На мене роблять рани та рубці!

Рік написання: 1953