Котики-воркотики
Котиків-воркотиків
Рясно на вербі.
Котиків-воркотиків
Я нарву собі.
Котики-воркотики
В мене на вікні.
Котики-воркотики —
Гості весняні.
Не глядить на котиків
Лиш вусатий кіт,
Бо вони не котики,
А вербовий …

Котиків-воркотиків
Рясно на вербі.
Котиків-воркотиків
Я нарву собі.
Котики-воркотики
В мене на вікні.
Котики-воркотики —
Гості весняні.
Не глядить на котиків
Лиш вусатий кіт,
Бо вони не котики,
А вербовий …
Коник
Трав’яний коник
такий молодесенький —
іще тільки
трав’яне лошатко!
Сільська школа
Діти у сільській школі,
занесеній снігом,
сидять у затишному класі —
поховалися, як «у» в «ю».
Після дощу…
Піднімає джміль фіранку.
Каже: — Доброго вам ранку!
Як вам, бджілко, почувалось?
Чи дощу не почувалось?
Виглядає бджілка з хатки:
— У дзвіночку добре спатки.
Цей дзвіночок — як намет.…
Йтиму садом,
Полем, а чи лугом,
Буду я
Природі вірним другом.
Не столочу
Навіть і трави,
Я скажу їй:
— Зеленій, живи!
Коли лісом
Буду я іти,
Теж посію
Зерна …
Наша планета – Земля,
Щедра вона і багата.
Гори, ліси і поля –
Наша домівка, малята.
Сонечко рано встає,
День промінцями засвітить.
Все на планеті – твоє,
Треба його нам …
Вже перший сніг кружляє над землею.
І тихо падає. Уже вода
Замерзла на озерах. Опада
Останнє листя і яснить алею.
Останній сніг, там бурий, там блакитний,
Іще лежить в окопах …
Бук, поранений ударом грому,
Обіперся на сусіда-дуба.
Тяжко бути у біді самому,
Одного здолає швидко згуба.
Як минула буря, сонце знову
Обняло засмучену діброву
І ласкаво гріло-вигрівало
Рани бука в …
Медонос весняний
Розпочався нині,
І гудуть невпинно
Вулики бджолині.
А дідусь між ними
Ходить на світанку,
Слухає, як бджоли
Дзумкають веснянку.
Бджоли дідусеві
Бороду обсіли,
Думали: то перший
Цвіт весняний …
— Ліщино кучерява,
Чому стоїш ти скраю?
— Тому що я великий
Тут ліс розпочинаю.
Як маю сто горішків,
З них буде сто ліщинок.
До царства лісового
Аж сто дзвінких …
Зростила гора
Молоденьку діброву,
Дала їй весною
Зелену обнову.
І пестила, гріла,
Як матінка діток,
Маленькі дерева
У лагідне літо.
Горі в передзим’я
В подяку за те
Дарує діброва
Вбрання …
Я — гірська ялина,
Лісова дитина,
На верху Менчула
Ой, багато чула!
Слухала щоднини
Щебети пташині.
Слухала в зажурі
Грізну мову бурі.
Пам’ятаю добре
Месників хоробрих,
Що фашистську зграю
Гнали …
Між горами, між лісами
Камінь цей стоїть віками.
А на нім росте смерека,
Не згубила її спека.
Пригорнув, немов руками,
Цю смереку дужий камінь.
Тож його на Верховині
Смерековим звуть …
В густім ялиннику в ліску
На гілочках поміж сніжку
Вже шишкарі звили гніздечка,
Поклали в них свої яєчка.
Я їжу птахам: там носив
І от побачив диво з див.
Гніздечко …
Моя мала сестричко,
Веленая вербичко.
Звідки ти отут зросла?
Звідки силу узяла?
Невже з гілочки малої,
Що принесла я з собою,
З лугу нашого, від річки?
Виростай скоріш, сестричко!…
Берізонько, берізко,
Ти, мавко лісова,
Зелені твої кіски
Вітрисько розвіва.
Стоїш ти при дорозі
У травах і кущах,
І білі свої нозі
Все миєш на дощах.
Прошу вас, із берези…
Клене, мій клене,
В тебе листя зелене,
В тебе листя вирізне,
Ти порадував мене.
Я листок намалював,
Фарбу зелено поклав,
Поселив пташок над ним,
Над листочком вирізним.…
Сіє дощик голубий,
Поховались голуби,
Чижики, й горобчики
І дівчатка, й хлопчики.
Тільки дощик перестав,
Заяснів і ліс, і став,
А над ними райдуга
Вигнулась дугою,
Жовтою, зеленою,
Синьо-голубою.…
Лелеченько, лелеко,
Весна вже недалечко.
Давно на нашій хаті
На тебе жде гніздечко.
Лелеченько, лелеко,
Дивись, не заблудися,
У нашому обійсті
Весною зупинися.
І сів-таки лелека
В старе своє гніздечко.…
Посаджу я яблуньку
У дворі,
Буде веселіше
Дітворі.
Дні стоять осінні
Та ясні.
Заквітує яблунька
Повесні.
Гіллям наша яблунька
Зашумить.
А до неї бджілка
Прилетить.
А як вродить яблучко
Виросту …
Заблудилось в лісі оленятко
І не знає, де матуся й татко…
Ми його знайшли, нагодували,
Цілий день у нашій пущі ждали,
Щоб олені йшли до водопою,
Оленятко узяли з собою.…
Мій велетень, червоний дуб,
Що нелинем зоветься,
Не губить листя на вітрах
І від вітрів не гнеться.
Як полум’я поміж ялин,
Поміж берез вродливих,
Стоїть у лісі він один,
Моє …
Знову літо в лісі
Свій бенкет справляє,
І горобчик, славний хлопчик,
На скрипочці грає.
Тихий коник-стрибунець
Задзвонив у бубонець,
Соловейко у сопілку,
На цимбалах грає бджілка,
Дядько дятел теж не …
Небо затягнулось хмарами сумними,
Блискавки зіткнулись крильми золотими,
Горобці здійняли куряву по шляху,
Дощ залопотів вже ніжками по даху.
— Синку, не барися! – зве з порога мати.
Але ж …
Не лінивець і не сплюх
Гість північний — омелюх
Влітку тут він не буває,
Лиш на зиму прилітає.
Скаче він по горобині
В червонесенькій хустині,
Одне гронце оббирає,
А на …
Цвінь-цвень! Пінь-пень!
Добрий день! Добрий день!
Хто ж оце мене вітає —
Славка а чи щиглик?
Підлітає і сідає,
Голосно співає.
Треба ж так от помилитись —
Не впізнав я …
Волотками, волотками
Задзвеніло жовте просо.
Небо хмарками заткане,
Дрібен дощик сіє косо.
Вітерець кленка торкає,
Пахне матірна і плоскінь.
Тільки перепел гукає:
— Падь-падьом! — аж в серці лоскіт.
— …
В ліс пішов я в день осінній
Промайнули крила сині.
Сойка! Сіла на дубок,
Жолуді взяла в дзьобок
І — гайнула між сосною,
Жолуді хова під хвою.
Коли вдосталь жолудів,…
В лісі, в скверах, на алейках
Птиці в чорних тюбетейках.
Прилетіли снігурі!
Це зима на порі…
Ой, які вони цікаві:
По-смішному величаві.
Кажуть, якщо їх нема,
То не скоро ще …
Природа завжди слугує натхненням та життєдайним джерелом. Вона оновлює сили, дарує відпочинок і душевний спокій. Митці знаходять у ній прекрасні образи, відчувають її настрій та бачать розмаїття барв. Саме тому пейзажна лірика є великою частиною творчого доробку багатьох письменників. Змінюється суспільство, державні устрої, наука і техніка, проте завжди актуальною залишається природа. Це тема, яка об’єднує покоління, адже її невичерпна краса була, є і буде залишатися джерелом натхнення, естетики і душевного відпочинку.
Поезія про природу — надзвичайно яскрава лірика. Вона має свою специфіку і такі характерні особливості:
Провідним мотивом пейзажної лірики найчастіше є возвеличення природи, яка захоплює, надихає, заспокоює ліричного героя. Образи можуть створювати контраст або гармонійно доповнювати внутрішній світ людини. Пейзажна лірика відображає різні явища природи:
Та якою б не була тематика, виразні художні засоби завжди створюють в уяві читача картину величної природи.
Вірші про природу вирізняються своєю яскравість та метафоричністю. Автори зображують різні сезони, створюючи при цьому окремий різновид пейзажної лірики. Кожна пора року має свою поетичну специфіку:
Якими б не були явища, зображені в пейзажній ліриці, вони завжди дарують неповторні емоції та яскраві враження.