Скрипка

Я — гірська ялина,
Лісова дитина,
На верху Менчула
Ой, багато чула!
Слухала щоднини
Щебети пташині.
Слухала в зажурі
Грізну мову бурі.
Пам’ятаю добре
Месників хоробрих,
Що фашистську зграю
Гнали з мого краю.
Ой, сумного рана
бито партизана.
Люта вража сила
І мене скосила.
Та рука людини
Мирної години
Стовбур оживила —
Скрипкою зробила…
Струн смичок торкнеться
Й музика поллється.
Лунко заспіваю
Я про долю краю
І про все, що чула
В лісі, край Менчула.
Я вже не ялина,
Я — людська дитина.
Гора в Карпатах.