Браття

Бук, поранений ударом грому,
Обіперся на сусіда-дуба.
Тяжко бути у біді самому,
Одного здолає швидко згуба.

Як минула буря, сонце знову
Обняло засмучену діброву
І ласкаво гріло-вигрівало
Рани бука в гожу літню пору.

Днів тривожних пропливло чимало,
Біля дуба й бук піднявся вгору.
Так ростуть дерева — мужні браття
На стрімких вершинах Закарпаття.