Вірші про осінь

Дощ пройшов, і вмитий ліс
Зразу ніби аж підріс.

У росі скупаємось,
Підем по грибочки,
З лісу обзиваються
Наші голосочки.

Я знайшов боровичок,
Люда — три опеньки,
Вова й Коля …

Мій велетень, червоний дуб,
Що нелинем зоветься,
Не губить листя на вітрах
І від вітрів не гнеться.

Як полум’я поміж ялин,
Поміж берез вродливих,
Стоїть у лісі він один,
Моє …

Тихо-тихо, ніби боса,

По узліссях ходить осінь.

Одягає пензлем клени,

у червоне, і зелене.

Золотить берізкам коси,

Стелить памороззю роси.

Й поринає все у сни,

до наступної весни.

***

Відлетіли …

Ходять хмари в небі синім.
Місяць Вересень прийшов.
Сповнивсь вереском пташиним
Тихий затишок дібров.
Позлітавшися у зграї,
Різне птаство молоде
В крилах сили набирає
І відльоту в вирій жде.
Бо …

Прикро павуку на осінь —
Не походиш в холод босий.
Восьмилапий мусить зранку
До світанку, до сніданку
Вісім туфель зав’язати
На красиві модні банти.…

Холодно, холодно…
Хиляться квіточки,
Вітер лягає до ніг,
В теплу одежу одягнуті діточки,
Осінь стає на поріг.
Зранку і небо від дощику хмуриться,
Птаство у вирій летить,
Кожна пташина стривожена, …

І поміж тополі з поля до села
Гусеня хмарини плутається в житі,
Малинові пера губить із крила.

Губить воно, губить, що робити має?
В небі наліталось досхочу.
В стиглім житі …

Осінній день, осінній день, осінній!
О синій день, о синій день, о синій!
Осанна осені, о сум! Осанна.
Невже це осінь, осінь, о! – та сама.

Останні айстри горілиць зайшлися …

Осінь-маляр із палітрою пишною
тихо в небі кружляє,
осипає красою розкішною.

Там розсипа вона роси сріблисті,
Там тумани розливає,
Ліс одягає у шати барвисті.

Ліс обливає кольорами дивними,
Ніжно сміється …

Степ весною — наче килим,
Сонце кидає нитки,
Вишиває візерунки,
То розводи, то квітки.

Зеленіє степ весною,
З кожним днем пишніш стає,
То обсиплеться росою,
То враз пахощі поллє.

Степ …

Шипшина важко віддає плоди.
Вона людей хапає за рукава.
Вона кричить: — Людино, підожди!
О, підожди, людино, будь ласкава.
Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!
Одна пташина так мене …

Сю ніч зорі чомусь колючі,
як налякані їжачки.
Сю ніч сойка кричала з кручі,
сю ніч ворон сказав: «Апчхи!»
Сю ніч квітка питала квітку:
— Що ж це робиться, поясни?…

Листя пада, пада,
Холодно землі.
Вже летять над садом
В ірій журавлі.

Де була травичка,
Там сухий покіс.
Спохмурніла річка,
Змовкли гай і ліс.

Ген за косогором
Бовваніє стіг.
Скоро, …

Листя падає
Додолу.
Засинають
Гай і поле.
На вербі
Один
Листочок.
До зими
Один
Деньочок!…

Ясне сонце не гріє,
Холодок повіва,
Засихає, жовтіє
На узліссі трава.

Небо хмуриться часто,
Потемніла ріка…
Щоб дощами упасти,
Плине хмара важка.
Осипаються клени,
Листя з дуба летить…
Лиш ялинка …

Ранок виткав килимок —

до листочка — ще листок:

золотистий — тополиний,

зеленавий — горобиний,

блідо-жовтий — яблуневий,

червонястий — черешневий…

Хризантеми — у куточок,—

ой і гарний килимочок!…

Вересень вересом

вистелив ліс —

хай він цвіте

для дубів і беріз,

що одяглися

у жовті плащі

і виглядають

осінні дощі.…