
Я снігуронька маленька,
Народилася в сніжку,
Вишивала мені ненька
Зіроньки на кожушку.
Мій дідусь приніс дарунки,
Його звати Дід Мороз,
В нього є цукерки в клунку,
І зайчисько, й паровоз.…
У цій категорії ви знайдете вірші Любові Забашти про пори року, про тварин, дружбу та родину. Сподіваємось ці твори допоможуть вам на уроках, при виконанні домашніх завдань чи просто будуть корисними для сімейного читання.
21 works in catalog

Я снігуронька маленька,
Народилася в сніжку,
Вишивала мені ненька
Зіроньки на кожушку.
Мій дідусь приніс дарунки,
Його звати Дід Мороз,
В нього є цукерки в клунку,
І зайчисько, й паровоз.…

Зимонько, снігуронько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Нарум’яниш личенька
Нашій дітворі,
Наметеш замети
В рідному дворі.
Візьмем ґринджолята ми,
З’їдемо з гори.
Снігом нас обсиплють
Сонні …

В густім ялиннику в ліску
На гілочках поміж сніжку
Вже шишкарі звили гніздечка,
Поклали в них свої яєчка.
Я їжу птахам: там носив
І от побачив диво з див.
Гніздечко …

Ховає сойка скрізь горішки,
Ховає жолуді і шишки
В мале дупелечко в горісі,
Під корені дерев у лісі,
Під мох, під листячко опале
І всім кричить:
— Це я надбала! …

Дубочку, мій дубочку,
Даруй нам по листочку,
По жолудю-дитинці,
По плетеній корзинці!…

Моя мала сестричко,
Веленая вербичко.
Звідки ти отут зросла?
Звідки силу узяла?
Невже з гілочки малої,
Що принесла я з собою,
З лугу нашого, від річки?
Виростай скоріш, сестричко!…
Додавайте твори до своїх списків в один клік і діліться ними за посиланням.

Берізонько, берізко,
Ти, мавко лісова,
Зелені твої кіски
Вітрисько розвіва.
Стоїш ти при дорозі
У травах і кущах,
І білі свої нозі
Все миєш на дощах.
Прошу вас, із берези…

Клене, мій клене,
В тебе листя зелене,
В тебе листя вирізне,
Ти порадував мене.
Я листок намалював,
Фарбу зелено поклав,
Поселив пташок над ним,
Над листочком вирізним.…

Мені братик упіймав
Чижика малого.
Йому клітку приладнав
Я біля порога.
Хай співа, висвистує
І клює зернята.
Я на зиму чижика
Заберу до хати.
Дуже чижик любить
Вишкварки із сала,…

З неба зіроньки злетіли,
Стали білими,
Їх піймать у рученята
Захотіли ми.
На долоньки вони впали
Де поділися?
Розтали.…

Вже готує татко санки
Для маленької Оксанки.
А ті санки не прості —
Вирізні, червоні.
Будуть бігти по снігу,
Як найкращі коні.…

Прилетіли, гуси
Навесні,
Буде веселіше
Біля них мені.
Скоро-скоро гусочка
До гніздечка
Покладе гарнесенькі
Голубі яєчка.
А з яєчок гусоньки —
Пух-пушок —
Подадуть манюсінькі
Голосок.
Заґелґочуть: — Ге-ге-те!
Недалечко.…

Сіє дощик голубий,
Поховались голуби,
Чижики, й горобчики
І дівчатка, й хлопчики.
Тільки дощик перестав,
Заяснів і ліс, і став,
А над ними райдуга
Вигнулась дугою,
Жовтою, зеленою,
Синьо-голубою.…

Жив собі журавель
Та журавочка,
Що ходила по городу,
Ніби павочка.
Не копала, не садила
І городу не ростила,
Конопельки щипала,
Своїх діток годувала.
Он як!…

Лелеченько, лелеко,
Весна вже недалечко.
Давно на нашій хаті
На тебе жде гніздечко.
Лелеченько, лелеко,
Дивись, не заблудися,
У нашому обійсті
Весною зупинися.
І сів-таки лелека
В старе своє гніздечко.…

Посаджу я яблуньку
У дворі,
Буде веселіше
Дітворі.
Дні стоять осінні
Та ясні.
Заквітує яблунька
Повесні.
Гіллям наша яблунька
Зашумить.
А до неї бджілка
Прилетить.
А як вродить яблучко
Виросту …

Іде весна, іде красна,
І сонечко всміхається,
І перші квіти-проліски
Крізь листя пробиваються.
Пливе весна на човнику,
На човнику сріблястому,
А ми її стрічаємо
Веснянкою і рястом.…

Дощ пройшов, і вмитий ліс
Зразу ніби аж підріс.
У росі скупаємось,
Підем по грибочки,
З лісу обзиваються
Наші голосочки.
Я знайшов боровичок,
Люда — три опеньки,
Вова й Коля …
Любов Забашта (3 лютого 1918, Прилуки — 21 липня 1990, Хмільник) — українська поетеса, авторка численних творів для дітей. Її вірші вирізняються мелодичністю, простими й виразними образами природи, розповідають про любов до праці, природи та родини. Для маленьких читачів поетеса написала три збірки віршів «Паляниця білолиця» (1963), «Коли я виросту» (1975) та «Пісня зеленого лісу» (1983). Віршики з цих збірок легко запам’ятовуються та допомагають розвивати мовлення.