Вірші Степана Жупанина

Друзям у гірськім поході
Всім було цікаво дуже,
Та найбільш запам’яталась
Ватра над весняним Ужем¹.
З нами гості-осетини,
І естонці, й кабардинці…
Дзвінко ми співаєм хором,
І удвох, і поодинці.…

Бук, поранений ударом грому,
Обіперся на сусіда-дуба.
Тяжко бути у біді самому,
Одного здолає швидко згуба.

Як минула буря, сонце знову
Обняло засмучену діброву
І ласкаво гріло-вигрівало
Рани бука в …

Медонос весняний
Розпочався нині,
І гудуть невпинно
Вулики бджолині.
А дідусь між ними
Ходить на світанку,
Слухає, як бджоли
Дзумкають веснянку.
Бджоли дідусеві
Бороду обсіли,
Думали: то перший
Цвіт весняний …

— Ліщино кучерява,
Чому стоїш ти скраю?
— Тому що я великий
Тут ліс розпочинаю.

Як маю сто горішків,
З них буде сто ліщинок.
До царства лісового
Аж сто дзвінких …

В полі променяться
Колоски-русявці,
Кличуть комбайнера:
— На жнива, до праці!
Батька і Оленку
За кермом комбайна
Привітала нива
Золота, врожайна.
Враз гніздо в колоссі
Комбайнер помітив,
А у нім …

На білих конях віхола
В село моє заїхала.

Село дзвенить копитами,
Снігами-оксамитами.

І світиться домівками
З веселими щедрівками.…

Зростила гора
Молоденьку діброву,
Дала їй весною
Зелену обнову.

І пестила, гріла,
Як матінка діток,
Маленькі дерева
У лагідне літо.

Горі в передзим’я
В подяку за те
Дарує діброва
Вбрання …

Зайшов на світанку
Напитись води
В хатину вдови
Під горою
Високий русявий
Солдат молодий,
В пілотці з зорею
Ясною.
Там хліба скоринку
Хлопчина Івась
Просив у голодної
Мами.
Побачив солдата …

Я — гірська ялина,
Лісова дитина,
На верху Менчула
Ой, багато чула!
Слухала щоднини
Щебети пташині.
Слухала в зажурі
Грізну мову бурі.
Пам’ятаю добре
Месників хоробрих,
Що фашистську зграю
Гнали …

Між горами, між лісами
Камінь цей стоїть віками.

А на нім росте смерека,
Не згубила її спека.

Пригорнув, немов руками,
Цю смереку дужий камінь.

Тож його на Верховині
Смерековим звуть …

На високій полонині
Ранок зустрічаю,
На сопілці-перепілці
Співаночки граю.

Покатаються співанки
В поїзді, трамваї,
На коні і на верблюді
У далекім краї.

Понесе на дужих крилах
Вітер з полонини
Ці …

Йтиму садом,
Полем, а чи лугом,
Буду я
Природі вірним другом.
Не столочу
Навіть і трави,
Я скажу їй:
— Зеленій, живи!
Коли лісом
Буду я іти,
Теж посію
Зерна …