Вірші про природу — сторінка 3

Сперечалися хмаринки,
швидше хто вдягне ялинку,
враз посипали сніжинки —
всі ялинки в кожушинках.

А чия гарніша шуба?
В кого тонша, в кого груба?
Сперечалися хмаринки,
аж закінчились сніжинки. …

Хма-хмаринка-веселинка ночувала на горі,
Зачепилася за роги поплямованих корів.
І просила, і молила: відпустіть, я полечу,
Відпустіть мене у небо, а інакше — намочу!

Хма-хмаринка-веселинка сумувала до зорі,
Ночувала в …

Питався кульбаба-онучок в бабусі:
Чому я, бабусю, кульбабою звуся?
Чому не кульхлопчик або кульонучок?
Таке от питання давно мене мучить.

Бабуся білява кульбабі-онучку
Всміхається щиро, бере його ручку.
«Ходімо, маленький, …

Новину сьогодні зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі присьби,
Біле поле, білий ліс.

Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь старий та сивий.
Погляда на шлях широкий,
На просторі …

Хто стоїть там за селом? —
Сніжна баба з помелом.
Тільки сонце засвітило —
Слізки із очей пустила.
Як ще дужче припекло,
Упустила помело.
А як сонечко пригріло,
Розігнавши хмари …

Христос воскрес! Заграли срібні дзвони
І сум страсний, мов сніг останній, щез,
І ми, вернувшись з церковки додому,
Співаємо гуртом „Христос воскрес!”

Христос воскрес!
Прокинулась природа:
Пташата гимв виспівують Весні,…

Сьогодні вранці рано ще ,
Лиш сонечко зійшло,
У мене під віконечком
Щос ь дивнеє було :

Постукав тихо дзьобиком
Малесенький пташок,
Я глянула — мов листячко
Злетіло із гілок.…

Новину сьогодні зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі присьби,
Біле поле, білий ліс.

Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь старий та сивий.
Погляда на шлях широкий,
На просторі …

Гей, поля, поля зелені,
Зелом-квітом оздоблені!
Гей, долини, і балки,
І могили, й пагорки!

Гей ви, вод потоки чисті!
Береги річок трависті!
Гей же, кучері які у дібров сих і …

Гей ти, пташко жовтобоко,
Не клади гнізда високо,
А клади лиш на лужку,
На зеленім моріжку.
Яструб ген над головою
Висить, хоче ухопить,
Вашою живе він кров’ю,
Глянь же! Пазури …

Осінь, гарна молодиця,
Розгулялась, веселиться,
Прикрасила все барвисто
І шипшинове намисто
Одягла собі на шию…
Та чого тільки не вміє
Осінь, щедра господиня!
Гарбузи, картоплю, дині,
Все зібрала із городу.…

Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.

 …

Уривок з поеми “Княжна”

Зоре моя вечірняя,
Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка …

Рано-рано сонце встало
Новий день вже привітало.
А проміннячко його
Роздає усім тепло.
Морозцеві теж не спиться
Він малює, як годиться.
На віконці в одну мить
Зірочок, що не злічить.…

Не поспішаючи, прийшла зима.
Тихенько так у двері стукотіла.
Покрила снігом всі поля
І ковдрою дахи прикрила.
Морозом ріки зупинила,
На вікнах гарний слід лишила,
І з вітром довго гомоніла,…

Звелися ріки і лугами
Блакитно простягають путь,
А в небі хмари лебедями
Із ополонок воду п’ють.

Гаї спинились над водою
І тихо входять в клекіт рік,
І хмелем бродить під …

Все по полю котиться
І не зна кінця.
— Відпочити хочеться,—
Просить вітерця.
А пустун регочеться,
Каже: — Ой, повір,
Поки зайде сонечко,
Треба змірять полечко —
Ти ж бо …

Були собі в парі
у чорній хмарі
грім і мара.
Мара тільки хмуриться,
а грім
кулаком погрюкує.
Бідні їхні діточки
понасуплювалися.
Викотився грім
із хмари,
хряснув дверима
та як гарикне:…

То не хмара,
а дірява парасоля:
сама змокла,
ще й мене
до нитки намочила.
Бачив я, бачив,
як несе вона
на плечах
малі хмарята.
А від них —
маленькі дощики,…

Ходім зі мною, стежечко.
Обережно,
не зачепися за камінець,
переступи соломку
і під спориш не ховайся,—
все одно бачу.
А там,
за городом
ого як ти виросла!
Сама біжиш,
через …

Випив суховій
увесь нектар із квітки.
Заглянула бджілка в гості
нічим почастуватися.
А в пана дощу
ворота дощаті.
— Пане дощ, пане дощ,
вийдіть-но з хати.
— Нема батька вдома,…

Знаю того легіня,
знаю.
Капелюха когутячим пір’ям
замаїв.
Дримбає попід носом
круглий день,
а до діла —
пень.
Бо:
зрідка пахощі
попасе в полонині,
молоденькі хвилі
підстьобне до водопою,
то …

Сплю глибоко-глибоко.
А ще глибше —
мати моя підземна.
Я їй про зорі розповідаю,
а вона —
про коріння дуба
Я їй про хмаринку,
а вона студеним молоком
мене поїть.…

Надягла веселка
стрічок-стрічок,
як у свято.
Взяла коромисло
і пішла до річки.
Дорогою перестрів її
князенко соняшник
із золотим черевичком
У руці.
Поміряла веселка —
якраз на ніжку!
От вони …