Сич-Мовчун

Жив Сич-Мовчун у димарі. Мовчав і ніби думав думу.
По світу слава пролітала: — Сич щось мудряще творить…
Навідавсь Горобець, Голубка прилітала — Сич на спів не відповів.

Усіх вогнем вразила вість крилата: згорів Мовчун, як задиміла хата.
Всі кинулись: де ж те, що Сич творив?
Еге, про славу вітер говорив!

Сидять такі от Мовчуни, не роблять шкоди, ні добра вони.
В громадських справах їх ніхто не помічає, а слава лаврами вінчає.

Рік написання: 1957