Казочка про край царя Гороха
Ви чули казочку про край царя Гороха?
Чи знаєте, чому людей там стало «троха»?
Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг,
і знявсь пожар такий, аж загорівся сніг.…
Ви чули казочку про край царя Гороха?
Чи знаєте, чому людей там стало «троха»?
Хтось з люльки іскру здув, а загасить не зміг,
і знявсь пожар такий, аж загорівся сніг.…
Слово, моя ти єдиная зброє,
Ми не повинні загинуть обоє.
Може в рука х невідомих братів
Станеш ти кращим мечем на катів.
Месники дуж і приймуть мою зброю,
Кинуться з …
Новину сьогодні зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі присьби,
Біле поле, білий ліс.
Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь старий та сивий.
Погляда на шлях широкий,
На просторі …
Вже сонечко в море сіда;
У тихому морі темніє;
Прозора, глибока вода,
Немов оксамит, зеленіє.
На хвилях зелених тремтять
Червонії іскри блискучі
І ясним огнем миготять,
Мов блискавка з темної …
Уже скотилось із неба сонце,
Заглянув місяць в моє віконце.
Вже засвітились у небі зорі,
Усе заснуло, заснуло й горе.
Вийду в садочок та погуляю,
При місяченьку та й заспіваю.…
Давно, в дитячий любий вік,
в далекім ріднім краю
я чула казку. Чула раз,
а й досі пам’ятаю.
Мені її розповідав
малий сільський хлопчина
без тенденційної мети,
бо він же …
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час
Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.
Тяжка годинонько!…
В час гарячий полудневий
Виглядаю у віконце:
Ясне небо, ясне море,
Ясні хмарки, ясне сонце.
Певне, се країна світла
Та злотистої блакиті,
Певне, тут не чули зроду,
Що бува негода …
У дитячі любі роки,
Коли так душа бажала
Надзвичайного, дивного,
Я любила вік лицарства.
Тільки дивно, що не принци,
Таємницею укриті,
Не вродливі королівни
Розум мій очарували.
Я дивилась на …
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою …
Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Лісні голосні;
Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.
Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща …
Уже весняне сонце припікає,
вже сон-трава перецвітати стала.
От-от зозулька маслечко сколотить,
в червоні черевички убереться
і людям одмірятиме літа.
Вже з вирію поприлітали гості.
Он жовтими пушинками вже плавають…
Росла в гаю конвалія
Під дубом високим,
Захищалась від негоди
Під віттям широким.
Та недовго навтішалась
Конвалія біла, —
І їй рука чоловіча
Віку вкоротила.
Ой понесли конвалію
У високу …
Ніч темна людей всіх потомлених скрила
Під чорні широкії крила.
Погасли вечірні огні;
Усі спочивають у сні.
Всіх владарка ніч покорила.
Хто спить, хто не спить — покорись темній силі! …
Ви маленькі,
Ви легенькі,
В ручках вогники
ясненькі,
Ви як ясочки
тихенькі, —
Ви підіть у чагарник,
Не почує лісовик.
А як стріне —
Вогник світе, —
Був і зник.…
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» — мене питали,
Але я не признавалась —
Я була малою …
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:
Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на синій Дніпро,—
Там …
Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Лісні голосні;
Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.
Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща …
Спить озеро, спить ліс і очерет.
Верба рипіла все: «Засни, засни…»
І снилися мені все білі сни:
на сріблі сяли ясні самоцвіти,
стелилися незнані трави, квіти,
блискучі, білі… Тихі, ніжні …
Тішся, дитино, поки ще маленька.
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенька,
Ще твої мрії ясні.
Мрія полине із думкою вкупці
Геть у далекі світа, –
Крил …
Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна… шкода волі!
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
«І нащо зима та люта?—
Все вони питають.—
Он …
На зеленому горбочку,
У вишневому садочку,
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
Чи не вийде її мати.
І до білої хатинки,
Немов мати до дитинки,
Вийшло сонце, засвітило…
«Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?»—
В неньки спитала дитина.
«Ні, не кожна, — одказує …
Поблискують черешеньки
В листі зелененькім,
Черешеньки ваблять очі
Діточкам маленьким.
Дівчаточко й хлоп’яточко
Під деревцем скачуть,
Простягають рученята
Та мало не плачуть:
Раді б вишню з’їсти,
Та високо лізти,
Ой …
Леся Українка — одна з найвідоміших українських письменниць. Її ім’я часто згадують поруч із визначними поетичними творами, драмами та яскравими образами української літератури. Проте серед великої творчої спадщини поетеси є вірші та казки, які особливо близькі дітям.
У них живуть весна і зима, пташки й квіти, тихі садки, родинні розмови, маленькі радощі та важливі відкриття. Її твори вчать уважніше дивитися на світ, любити рідне слово, бути мудрими, добрими й наполегливими.
Справжнє ім’я видатної письменниці — Лариса Петрівна Косач. Вона народилася 25 лютого 1871 року в Новограді-Волинському, нині місті Звягель. Її батьком був Петро Косач, а матір’ю — відома письменниця Ольга Драгоманова-Косач, яка творила під літературним іменем Олена Пчілка.
У родині Косачів щиро шанували українську мову, народні пісні, книжки й освіту. Дитячі та юнацькі роки майбутньої поетеси тісно пов’язані з Волинню, зокрема із селом Колодяжне. Саме волинська природа — розлогі ліси, квітучі поля, пташиний спів та зміна пір року — назавжди залишилися в її пам’яті й згодом ожили у багатьох творах.
У дитинстві Лариса тяжко захворіла, тому здобувала освіту переважно вдома. Проте хвороба не зупинила її прагнення до знань. Дівчинка багато читала, вивчала іноземні мови, цікавилася світовою літературою, перекладала та почала писати власні твори ще змалку.
Перший вірш Лариса Косач написала ще дев’ятирічною дівчинкою. Він мав назву «Надія». А 1884 року в львівському часописі «Зоря» під псевдонімом Леся Українка були надруковані її вірші «Конвалія» та «Сафо».
Так з’явилося ім’я, яке назавжди увійшло в історію української культури. Письменниця створювала вірші, поеми, казки, оповідання, драматичні твори, статті та переклади. Її творчість дуже різноманітна, але в ній відчуваються любов до України, повага до людини, захоплення природою та віра в силу знань.
Не всі твори Лесі Українки призначені саме для дитячої аудиторії. Проте чимало її поезій і казок цікаво сприймаються юними читачами. Вони образні, мелодійні й сповнені живих картин.
Дивіться також: Всі твори Лесі Українки
У дитячих творах письменниці немає нудних чи суворих повчань. Вона не наказує, як потрібно поводитися, а показує важливі речі через красу природи, щирі діалоги, пригоди й характери героїв. Тому її вірші для дітей та казки добре підходять для самостійного читання, затишних вечорів із батьками або обговорення в класі.
У виданні збірки «На крилах пісень» 1904 року п’ять поезій Лесі Українки було об’єднано в цикл «В дитячому крузі»:
У цих творах легко впізнати знайомий кожній дитині світ: тихий садок біля хати, зелений пагорб, перший осінній холод, турботу про пташок узимку та радісне весняне пробудження природи.
«На зеленому горбочку…» — короткий, світлий і ніжний вірш про затишний куточок природи. У ньому постає маленька хатинка у вишневому садочку, яку зігріває сонце. Поезія ніби запрошує дитину зупинитися, вдивитися в краєвид і помітити його тиху красу.
«Літо краснеє минуло…» — вірш про прихід зими. Діти дивляться у вікна на засніжене поле й сумують за теплом та прогулянками. Проте фінал поезії дарує надію: літо й весна неодмінно повернуться. Твір допомагає відчути настрій природи та побачити, як змінюються пори року.
«Мамо, іде вже зима…» — поезія побудована як щира розмова дитини з мамою. Маленький герой запитує про пташок, які відлітають у вирій, і про тих, що залишаються зимувати біля людських осель. Вірш навчає бути спостережливими та думати про тих, кому взимку потрібні турбота й допомога.
«Тішся, дитино, поки ще маленька…» — теплий вірш-звертання до дитини. У ньому звучить підтримка ясних мрій, свободи думки та прагнення пізнавати світ. Поезію добре читати неспішно, обговорюючи, як важливо не відмовлятися від своїх мрій і вірити у власні сили.
«Веснянка» — поезія, присвячена сестрі Олесі. У ній весна постає не лише як пора сонця й квітів, а й як символ надії, підтримки та сили, що допомагає не втрачати віри навіть у непрості дні.
Окрім поезії, у творчості авторки є й літературні казки, де фантазія поєднується з важливими життєвими темами.
«Біда навчить» — одна з найвідоміших казок Лесі Українки. Її головний герой — молодий і нерозважливий горобчик. Спочатку він свариться, б’ється, не вміє звити гніздо й знайти собі поживу. Горобчик звертається до різних птахів, бо хоче навчитися розуму, але ніхто не дає йому готової відповіді.
Коли приходить зима, герой починає уважніше придивлятися до інших горобців, учиться жити без сварок, дбати про оселю й працювати. Завдяки власному досвіду він стає мудрішим. Казка нагадує дітям, що справжній розум приходить через уважність, відповідальність, працю та вміння вчитися на власних помилках.
«Лелія» — казка для дітей, у центрі якої хворий хлопчик Павлусь і цариця ельфів Лелія. Разом вони вирушають у фантастичну подорож і бачать різні долі квітів та людей. Твір спонукає помічати красу природи, ставитися до неї дбайливо й не бути байдужими до чужого болю. Казку «Лелія» добре читати разом із дорослими, адже в ній є чимало образів і важливих тем для обговорення.
Вірші та казки видатної поетеси не втрачають своєї цінності й сьогодні, адже вони говорять про важливі речі просто, щиро та поетично. Вони допомагають юним читачам:
Для першого знайомства з творчістю Лесі Українки можна обрати такі твори:
Короткі й милозвучні вірші добре підійдуть для читання з дошкільнятами та молодшими школярами, а сюжетні казки буде цікаво обговорити разом із батьками чи вчителем. Деякі слова в текстах можуть здатися сучасним дітям незвичними, адже письменниця жила понад сто років тому. Проте це не перешкода, а можливість відкрити для себе красу й багатство української мови.
Твори Лесі Українки не зводяться лише до сторінок зі шкільного підручника. У них і досі живуть весняне тепло, затишок рідного дому, щирі дитячі запитання та бажання ставати кращими.
Її поезія вчить бачити красу в найпростіших речах — у зеленому пагорбі, маленькій пташці біля вікна чи першому весняному промінчику. А її казки показують, що справжня мудрість приходить через добрі вчинки, працю та відкритість до світу. Саме тому твори Лесі Українки варто читати не лише тому, що це класика, а тому, що вони щирі, красиві й досі вміють розмовляти з кожним, хто відкриває їхні сторінки.