Вірші Леоніда Полтави

Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та, що любить нас і дбає,
Розуму навчає.

Є у кожної дитини,
Навіть сиротини,
Наша Мати солов’їна —
Рідна Україна.

І у кожному серденьку…

Весь ліс у білій ризі,
Але нерівний сніг:
По нім, як знаки в книзі —
Сліди звіриних ніг.

Ніхто з людей у лісі
Сюди вночі не йде.
Хто ж біг …

Хто стоїть там за селом? —
Сніжна баба з помелом.
Тільки сонце засвітило —
Слізки із очей пустила.
Як ще дужче припекло,
Упустила помело.
А як сонечко пригріло,
Розігнавши хмари …

Розступіться, люди,
Їду на верблюді,
На ногатому,
На горбатому!

Я у цю хвилину
В Африці далекій,
Де нема рослини,
Де вітри і спека.

Не боюсь пантери,
Лева теж не страшно:…

У холодному ліску
Мерзне зайчик на пеньку.
Білим снігом замело
І лісочок, і село.

Заю-зайчику, іди
У хатиночку сюди:
Будеш гостем у селі,
Сядеш з нами при столі.

Нині свято …

Христос родився,
Світ звеселився,
— Є по ялинці
В кожній хатинці.

Є на ялинці
Всім по торбинці.
— То подарунки
Кожній дитинці

Над Вифлеємом
Зіронька сяє,
— Ми при ялинці…

Зібрались якось уночі
Коти – веселі циркачі:

Той скаче, той стриба – стриб-стриб,
А той сидить, неначе гриб,

Ще інший нявка-завиває,
А всім здається, що співає!.

– Панове! – обізвався …