Хмаринка-веселинка

Хма-хмаринка-веселинка ночувала на горі,
Зачепилася за роги поплямованих корів.
І просила, і молила: відпустіть, я полечу,
Відпустіть мене у небо, а інакше — намочу!

Хма-хмаринка-веселинка сумувала до зорі,
Ночувала в полонині, намочила всіх корів.
Намочила нам травичку, полила водою жаб,
І лелеку, і сороку, і поважного вужа.

Хма-хмаринка-сумовинка дуже схудла на біду,
Бо водичку поділила і на гору, й на гряду.
Тільки сонце вранці встало, підсушило цілий світ,
Ой, хмаринка усміхнулась — полетіла геть собі!