Птахи живуть поряд з нами в містах і селах, їх можна зустріти всюди — в лісах, горах, полях чи на болотах. Український народ здавна шанобливо ставився до птахів. Вважалося, що птахи уособлюють собою ангелів, що з’єднують небо і землю. Колись і дорослі, і діти відзначали прихід весни: співали веснянки, розписували писанки до Великодня, випікали «жайворонків» з тіста та зустрічали пташок з вирію піснями і примовляннями. Для того, щоб лелеки поселилися на подвір’ї, господарі спеціально на високих жердинах встановлювали колеса від воза. Руйнування гнізд ластівок, чи вбивство лебедів вважалося злочином і приносило нещастя.
Птахи є невід’ємною частиною нашого життя. Тому в фольклорі всіх народів світу присутні казки про птахів або з участю птахів. Пташки ніколи не були ворогами людей і не приносили великої шкоди. В казках птахи відображаються в основному, як носії позитивних людських якостей.
Вони добрі і співчутливі: згадаймо курочку Рябу; готові прийти на допомогу слабшим (казка Мурашка і Голуб, Івасик – Телесик), чи навіть ворогу (казка Вовк і Лелека). Одночасно з цим пташки наділені хитрістю (казка Лисичка і Журавель, казка Лисиця і Горобець).
Гордий орел здавна вважався царем всіх птахів, а сова та ворон виступали символами мудрості. І якщо навіть в деяких казках про птахів вони і зображалися жорстокими, то це була їх відповідь на погані вчинки людей.
Авторами казок про птахів були такі відомі письменники-класики, як Ганс Крістіан Андерсен, Іван Франко, Леся Українка та багато інших. Казки про птахів присутні і в сучасних письменників — Юрій Ярмиш, Микола Магера, Леонід Куліш-Зіньків, Юйя Вісландер, Беатрікс Поттер написали для нас багато чудових казок про птахів.