З великої любові

Одарка — дівчина на все село!
По праву дівчині весною повезло:
Щаслива доля висудила Гната —
Сам хлопець як орел, і на підмурку хата.
Куди не йдуть, — веде її під руку,
Говорить про любов, про квіти, про науку
(Він знає: в Одарки мрії золоті —
Учитися, рости, горіть-кипіть в житті!).
Гнат молоду жону
І ніжить, і голубить,
Мов горличку ясну,
Одарку любить.
Та подруги здивовані були:
Чому з великої любові
В Одарки личка одцвіли
І вилиняли брови?!
Чом очі голубі
Потьмарились в журбі?
Чом знадні ямочки — жіночі дивні чари —
На щічках залягли, сумні, як темні хмари?..

На що розмова мила,
Коли важка нога ступила їй на крила!

1957