Годованець Микита Павлович — сторінка 13

Гора стогнала. Клекіт в глибині,
Мов духи там казилися земні.
Чутки тривожні ширились між людом,
Ураженим страшним і грізним чудом.
Хтось каже: — Вірте вже мені,
Чи вибухне Гора важким …

Степан щасливо жив. Любив свій тихий двір.
Чинбар навпроти оселивсь недавно,
Співав, шумів і грюкав безугавно.
А сморід від квасу й шкір?!
До Чинбаря іде: — Послухай, друже мій!
Признач …

Дорогою ідуть Омелько й Лев.
Аж глянуть — статуя поміж дерев,
Чудова статуя стара, —
Людина Леву пащу роздирає:
— Бач, Леве, ти був сперечався,
Що, буцім, Лев Людині не …

Господар напував волів з відерця.
Улеслива Оса літала коло рук:
— Ой, питоньки! Жалійте серця,
Бо лопну від жаги, згорю від мук!
Я виноград вам стерегтиму:
Усіх, хто близько йтиме,…

То щастя батьківське — хороші дочки,
Розумні, милі, як цвіточки.
Та їхня доля — йти з двора,
Батькам лишатись в самоті до гробу…
Одна пішла за гончара,
Дісталась друга хліборобу.…

Вхопивши мотузом за ногу,
В долину потягли колоть Свиню-небогу.
— Ховаймося в ліси! —
Шепочуть Пси
Із переляку. —
А то заріжуть нас, як ту свиняку! —
Сміється Кінь: — …

Плигало Козеня, не чуючи біди.
Аж глядь — затерпла шкура:
— Ой, Вовк іде сюди!
Із’їсть, проклятий мацапура. —
І Козеня на задні устає,
Нестримні танці виграє,
Облесно мека, радість …

Раз Жаба-кракавка погнала скрізь гінців,
Щоб хворі сходились з усіх кінців, —
Вона злікує їх і зовсім задарма…
— Ота в бородавках? Довіри в нас нема:
Хай спершу вилічить себе …

На березі Сірки голодні терплять муки.
Аж бачать: по воді баранина пливе.
Сірко молодший старшого зове:
— Поснідаєм! М’ясце саме йде в руки.
Робота не трудна:
Сп’ємо ріку до дна,…

Рак виліз на сухе, не сподівався зла.
Ворона — хвать його і понесла:
— Я витрясу із тебе душу, —
Не лізь, моряк, на сушу!…

У Лева з Тигром нелади.
До згоди не дійшли через якісь дрібниці.
Взялися за чуби. Недовго до біди.
Злетілись хижі птиці:
Де сварка, де гризня,
То там і вороння,
Охоче…

З’явившись серед дня
З небесного простору,
Вхопив Орел ягня,
В гніздо поніс на гору.
Те Галка бачивши позаздрила, дурна:
— Та я візьму з отари
І понесу під хмари
Найкращого…

Різник із другом в кості грали.
Тим часом ковбасу украли.
— Сховай; неначебто своє! —
Злодюга ковбасу дружку передає.
Зоглядівся Різник: — Рятуйте, люди!
Вас, хлопці, потягну до суду! —…

Збирався Боягуз до війська воювать.
Що візьме зброю в руки,
Загелготять щось круки,
І Боягуз лишає зброю і йде спать:
— Пророки-птахи щось белькочуть,
Напевне, їсти труп мій хочуть.
Щось …

Завзята Сурма стала на суді.
— На тебе скарга — ти байдикувала.
Як ворогів насунула навала,
Не била ворога тоді!..
— Я списом в серце не ціляла,
А пісню для …

Забрались злодії у хату.
Нічого там, крім Півня, не було,
Співця відомого на все село.
Злодіям довелося взяти —
За крила та в мішок.
А він — мовчок.
«Ось, — …

Два Вершники на конях вороних
Наввипередки гнались по гірській дорозі.
Враз вітер — геть перуки з них:
— Ах-ах! Вони, на лихо, голомозі! —
Народ сміятися почав:
— Бач, хитрики! …

Прохожий по дорозі йшов
Та дивну знахідку знайшов:
Лежало Щось, згорнулося клубочком.
Торкнув носочком —
Рухнулось, виросло удвоє.
Штовхнув, наляканий, ногою —
Воно росте, росте,
Високе і товсте.
Прохожий палицею …

— Ой, дядьку Знахаре! Немає сил:
Собака ногу прокусив!
Ллє кров, ані лягти, ні сісти… —
Лукавий Знахар вміє відповісти:
— Візьми хлібця скибини дві,
Та помочи в своїй крові,…

Микола й Гнат виходять порибалить —
Той з вудкою, а Гнат з саком і коцюбою.
Микола Гната аж ніяк не хвалить:
— Лихе мені з тобою!
Заводиш каламуть,
І риби …

Ведмідь на зиму вже заліг.
Аж тут до нього на поріг
Їжак просунув гострий ніс:
— Привіт! Я щастя вам приніс!
Дозвольте завітати за поріг?!
Притулок я б знайти не …

Зазнала Баба від життя наругу:
Зір втратила, лежить сліпа.
Поткнись до лікаря чи до попа —
Платити треба за послугу,
А бідність — хоч за голову берись.
Прийшло саме до …

Випадком лисенят понищила Орлиця.
— Чекай же, вороже, помщусь! —
Загрожує Лисиця. —
Сто літ чекатиму — діждусь. —
Гніздо орлине блискавка спалила.
Лисиця чванилась: — Велика в мене сила!…

Лев захворів. Прощай, прощай, життя!
Хоча рідня від смерті не спасіння,
Та легше на душі, як чуєш голосіння,
Як слухаєш зітхання, співчуття…
Зійшлись: Ведмідь сопе, тупоче;
Шакал зігнувсь і мружить …