Два Сірки

На березі Сірки голодні терплять муки.
Аж бачать: по воді баранина пливе.
Сірко молодший старшого зове:
— Поснідаєм! М’ясце саме йде в руки.
Робота не трудна:
Сп’ємо ріку до дна,
Нам лишиться баранина смачна! —
Завзято налягли,
Пили,
пили,
пили,
Аж поки трупами лягли.

Сірки! Було за що кістьми лягати?
Завзятість варта кращої заплати.