Годованець Микита Павлович — сторінка 12

Обнявшись міцно, як братове,
У щирій вірності й любові
Дорогою Панас з Хомою йшли,
Калитку з золотом знайшли.
По-людськи — треба б поділиться,
Коли ж Хома, лиха душа,
Калитку взяв, …

Порядна тиха хата
Зробилася блохата.
Замучені турботою одною,
Боролися з Блохою навісною:
То під пахву залізе, шебершить,
То в рукаві лоскоче і смішить,
То вилізе на спину
І обрида — …

Вовк жив, як фон-барон у лісі.
Та не сиділося гульвісі:
Мотнувсь на луки соковиті, —
Там випасались коні ситі.
— Я — лікар ваш, панове.
Чував — хворієте на задні …

Хворіє чоловік: — Вклоняюся, молюсь.
О боже, вилікуй! Знайду що — поділюсь. —
Одужав, рушив у дорогу.
Знайшов сливки — і кісточки дарує богу;
Знайшлось яйце — до бога йде,…

Два кревних вороги пливли по морю.
Знялася буря, топить корабля.
— Якби знаття, — один говорить, —
Хто вмре раніш — чи він, чи я?
Скажи, керманичу: в негоду
Корма …

Крук у темному гаю
Шану й славу мав широку.
Раз із ворогом в бою
Збувся ока.
З того дня
Де поділась шана й слава:
Відвернулася рідня,
Стала жінка неласкава.
Крук …

Жаба, грізно вирячивши очі,
Верещала так, що Лев злякавсь
І за скелю заховавсь:
«Може, з’їсти Лева хоче?
Аж мороз шкребе по шкірі.
Ох, які страшні є звірі!»

Якось я повірив …

У чоловіка жінка клята:
Зробилась пеклом власна хата.
А жінка все стоїть на одному,
Не жінка — скарб попавсь йому!
Послав її з людьми на поле —
Нехай кукіль у …

Дві жінки мати — горе та біда,
Коли одна стара, а друга молода:
Та чорне вискуба, та — сивину…
Що бідному робить? Узять ще одну?
Узяв, на горенько собі, —…

Осел в гаю образив Кабана.
Кабан Осла припер до деревини:
— Вмирай! Я не прощу провини! —
Кабан пощади кривдникам не зна!
Осел вухами, знай, пряде,
Покірно смерті жде,
Закривши …

Не дуже їсти Вовк хотів,
А трапилось — на Кізку налетів.
За звичаєм повинен був із’їсти,
Та Кізка не дурна у зуби лізти
І, щоб відстрочити біду,
Взялася грати на …

Нехай йому з таким життям поганим!
В душі самі болючі рани,
Жить сили не стає.
У лісі — страх: жить Лиска не дає;
У полі — страх: мисливець люто б’є;…

Швидкому Кажану забаглось панувати.
Завзявсь Зевса він канючить і благати,
— На себе подивись! — Зевс йому на те. —
Таж на тобі і пір’я не росте! —
Кажан, сумніший …

Ведмідь до суду позов дав,
Щоб м’ясо Віл позичене віддав.
Віл на суді клянеться, молить,
Що м’яса він не позичав ніколи:
— Відомо ж бо усім,
Що м’яса я не …

Наш Каганець чванливо задавався,
До зір ясних тихенько піддобрявся:
— Мій світ ясніший від свічі.
Я кращий Сонця вдався,
Воно-бо світить вдень, а я вночі!
Я, звісно, не кажу про …

Курликає Павич на все подвір’я,
Всіляко вихваля
Своє барвисте пір’я,
Глузує з Журавля:
— Пень сірий ніс дере угору! —
А Журавель на мову ту:
— Я хмари ріжу на …

Понад столом обіднім носить Муху.
Дзижчала: — Страви тут смачні!
То все на честь мені
За діло, за високість духу!.. —
Та раптом спритниця, не скерувавши руху,
Втопилася в підливі …

Зажурений Ведмідь ледь-ледь не плаче:
Царем в гаю
Нема кого призначить.
Ворона кряче
Здуру:
— Даю
Свою
Кандидатуру! —
Ведмідь схопив корону,
Коронував Ворону…
Аж бачить: між граків
Цар по …

Лев
— Ну як не соромно валятися в калюжі?
Свиня
— Розбоєм грішно жити, друже!
Гадюка
— Як треба жить, — питайтеся мене!
У мене слава й честь найлуччі.
Крук…

В базарі шум, безладдя, метушня.
У кожного турбот і клопоту по вуха.
Усяк кричить своє і другого не слуха,
Кудись спішить, вчорашнє здоганя…
А на траві у липках за базаром…

Хворіючи, Хапун благає лікарів:
— Врятуєте — дам сто волів!
— Та де ж тобі їх взяти,
Коли нема й теляти коло хати?!
— Яке до того діло вам?
Сказав, …

Учивсь Віслюк співати. Шкода й мови.
— Що Соловейко їсть? Співу чудового! —
Спитав Віслюк Осу.
А та на сміх: — Росу! —
Віслюк ревнув з баса:
— Нехай мені …

На Зайчиків сіреньких
Насілися Орли.
Зайці Лисиць рідненьких
Благать, щоб помогли.
А ті: — Та ми б охоче, любі,
Якби самі ви не беззубі!

Нехай тобі яка біда —
Не …

Віслюк із Півнем попасались
І на біду не сподівались.
Аж бачать: Лев до них іде.
Віслюк тремтить і милості не жде,
Покірно похиливсь, закривши очі.
А Півень враз крильми як …