Вірші про природу — сторінка 11

— Насуплю я брови,— говорить
зима,—
І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.

— А я засміюся,— весна
відмовля,—
І сонце пекуче …

Сніги упали свіжі,
Прослався білий шлях,—
Візьму я бистрі лижі,
Полину, наче птах.
Засніжена дорога
Зникає десь у млі —
Коли б летіти змога
На голубі шпилі.
В далеку Верховину,…

В чистім полі порожньо,
Наче всюди борошно.
То ж не борошно, а сніг
На ріллі заснути ліг.
Зайки-побігайки
По снігу забігали.
Проліски блакитні,
Мабуть, сняться снігові.…

Чи то жарт напівзабутий,
Чи одна із небилиць —
Тільки чув я, ніби Лютий
Довгий-довгий був колись.

Він у шапці-невидимці
Мандрував собі щодня
По дорозі, по стежинці,
Де не ступить …

Снігу, снігу сиплеться довкола.
І садів травнева білизна.
Тільки плаче на морозі гола
Під холодним вітром бузина.

Тільки діти витягли санчата
І, б’ючи підборами об сніг,
Мчать, веселі, весну зустрічати,…

Літньої ночі аж до світанку,
Коли тихо всі в хаті спали,
З зорями зайчик грався на ґанку,
Наче капусти качанами.

Місяць з неба дивився і слухав,
Потім на ґанок хутенько …

Сніг та й сніг навколо ліг,
Грає сріблом білий сніг.
А ялинка молода
Наче влітку вигляда.

Як зелена та ялина,
Наша сонячна країна,
В ній живуть українські діти,
Щоб учитись, …

Джерельце під вербою
Виблискує водою.
Прийду до нього й до ладу
Порозчищаю, обкладу.

Все дно камінням обмощу,
В пісок ні краплі не впущу.
І задзвенить, і заспіва
Вода джерельна, мов …

Все раніше ясне сонце
На свій шлях виходить,
Все тепліше по віконцях
Проміннячком водить.
Щораз довше огріває
Замерзлу земельку —
Всміхається, обіцяє
Пору веселеньку.
Всміхається приязненько,
Що вже минув лютий,…

Я — мов зайчик: ніс рожевий, великі вуха,
довкола принюхуюся і прислухаюся,
а серце теленькає-теленькає:
я всього боюся.

Вітер дмухне: «Хоч би не ураган…»
Дощ накрапає: «Аби не злива…»
Звідкись …

Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квітоньки,
На маленькі дітоньки,
Там вони граються,
Тебе дожидаються.…

Котик пазурі гострив

Об пухку перину.

Др-р-р! — перина –

Й білий пух

Хмарою полинув.

Пух летить, неначе сніг,

З хати в сіни, за поріг,

На садки і на моріг,…

Що з весною настає?
— Сніг у полі розтає.
А чому то так буває?
— Сонце його пригріває.
Що ж синіє на землі?
— Ніжні проліски малі.
А що пнеться …

Виграва сопілонька
У ліску,
Красується зємленька
У вінку.
Вітерець пустуючи
Шамотить,
Молодеє листячко
Мерехтить.
А у полі житечка
Оксамит,
А над полем — сонечко
І блакить.
І мов легкі човники…

В парках і садочках
на доріжки й трави
падають листочки
буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
килим кольористий,
віти напівголі,
небо синє чисте.
Метушні немає,
тиша й прохолода.
Осінь золотая
Тихо-ніжно …

Ще учора чорнобривці
майоріли у садку,
і жоржини красувались
за шипшиною в кутку.

А сьогодні… Де все ділось?
Білим снігом замело —
ні жоржин, ні чорнобривців,
наче їх і не …

На віконці проти сонця
Візерунки аж горять…
Хто ж вночі так умудрився
Скло усе розмалювать?

Угорі химерні зорі,
Як алмази дорогі.
Котить хвилі біла річка,
Як серпанок береги.

У блискучім …

Жовкнуть трави в полі,
Квіти у ліску,
Облітає листя
Із дерев в садку.

Сумно вітер виє,
Гілочки лама,
Плачуть хмари сиві —
Сонечка нема.

І пташок не чути
В полі …

Диб-диб-диб!
Біля пенька гриб!
Отакий товстезний,
Отакий грубезний,
Бриль на голові,
А нога в траві.
Диб-диб-диб!
Біля пенька гриб.…

Вчора з школи дітвора
В ліс ходила пішки:
Хто опеньок назбирав,
Хто нарвав горішків.

Я ж усіх перехитрив —
Хоч ходив потиху:
В кошик я збирав гриби,
В пазуху — …

Зайчик щулився в кущах,
Бо напав на нього страх:
Жовтий лист зашелестить —
Зайчик зиркне, затремтить.
Жолудь з неба упаде —
Зайчик вушками пряде.
Захитається трава —
Охне зайчик: «Це …

Вийду я гриби збирати —
Знаю, де вони й які,
Де лисички, де маслята,
Де товсті боровики.

А біленькі печерички —
Так не треба і шукать:
Від горбочка аж до …

Ми ходили по гриби —
Цілий день збирали!
Сироїжки, маслюки
В кошик нам попали.

І опеньки на пеньках —
Жовті та свіженькі —
Не минули наших рук,
Бо ми проворненькі.…

Вітер взяв сопілку в руки:
«Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює
У саду?»

Захиталися жоржини:
«Може, й ми!
Тільки ти нас над землею
Підійми!»

«Шкода часу, — вітер каже,
Підіймать!
Видно, …