Літня казка

Літньої ночі аж до світанку,
Коли тихо всі в хаті спали,
З зорями зайчик грався на ґанку,
Наче капусти качанами.

Місяць з неба дивився і слухав,
Потім на ґанок хутенько — скік!
Вхопив зайчика за довгі вуха
І з собою мерщій поволік.

Тепер зайчик сидить на хмарині,
Наче на золотистім ґанку,
Й стереже зоряні капустини
З вечора до ранку.