Пухова сніговиця

Котик пазурі гострив

Об пухку перину.

Др-р-р! — перина –

Й білий пух

Хмарою полинув.

Пух летить, неначе сніг,

З хати в сіни, за поріг,

На садки і на моріг,

На городи, на дахи,

На хліви і на льохи.

Кучугури скрізь ростуть,

Замітає пухом путь.

Залунало звідусіль:

— Гвалт!

— Рятуйте!

— Заметіль!

— Хвища!

— Хуга!

— Завірюха!

— Треба валянці!

— Кожуха!

— Диво дивне — влітку сніг!

— Ой, не видко вже й доріг!..

Не минуло і хвилини —

Загурчали скрізь машини:

їде «КрАЗ», повзе бульдозер,

Хто саньми, хто суне возом —

Всі працюють без упину,

Горнуть, возять пух в перину.

А завія не вгаває,

Знов намети намітає.

А пухова хвища свище —

Гострить пазурі котище!

Щоб те диво подивиться,

Вийшла мишка із шпарини.

Кіт до мишки стриб з перини —

І… вляглася пуховиця.