Вірші про природу — сторінка 10

— Скажи:
бурульки нащо?
— Щоб ранками
дзвеніти,
щоб сонячне проміння,
мов дзеркальцем,
ловити,
щоб їх,
немов морозиво,
могли смоктати діти.
— Але ж од цього
можна
страшенно
застудитись!
— …

Абетку ти береш до рук.
Абетка — ключ до всіх наук,
До всіх історій чарівних,
І таємничих, і смішних.
Рушаймо! Ось вона, твоя
Стежиночка від “А” до “Я”:

А
Артист …

Поле. Зорі. Ніч казкова.

Долинає тихий спів.

То лунає колискова:

Не людська, а колоскова —

Найніжніша колискова —

Для маленьких колосків.

Сплять озерця і ліски,

Рибки сплять, пташки і миші.…

Тиша. Сон. Будильник. Ранок.

Мама. Тато. Джек. Сніданок.

Сумка. Термос. Ковбаса.

Ліфт. Автобус. Шлях. Краса!

Стежка. Ліс. Дуби. Ялиці.

Вуж. Гриби. Пташки. Суниці.

Білка. Небо. Синь. Роса.

Тиша. Термос. Ковбаса.…

Блакить мою душу обвіяла,
Душа  моя  сонця  намріяла,
Душа  причастилася кротості  трав —
Добридень я  світу сказав!

Струмок серед гаю  як стрічечка.
На  квітці  метелик  мов  свічечка.
Хвилюють,  маюють,  квітують …

Не  бував ти у наших краях!
Там  же  небо  — блакитні  простори…
Там  степи,  там  могили,  як  гори.
А  веснянії  ночі  в  гаях!..
Ах,  хіба  ж  ти,  хіба  ти  це  …

Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде —
Iздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами,
Купаючи мене,
мов …

Вибіг місяць з-за діброви,
погубив на вітрі брови,
заховав за спину руки,
ходить лисий, без перуки.

Смуток зорям невимовний:
ой, який тепер він повний!
А як був молодиком,
був худесеньким …

Бiля яру, бiля стежки
Одягла верба сережки.
Головою хилитала,
Потихесеньку питала:
— Де ота бiленька хатка,
Що гарнесенькi дiвчатка?
Хай би вибiгли до стежки.
Подарую ïм сережки.…

Дощ полив, і день такий полив’яний.
Все блищить, і люди як нові.
Лиш дідок старесенький, кропив’яний
блискавки визбирує в траві.

Струшується сад, як парасолька.
Мокрі ниви і порожній шлях…
Ген …

Ворони каркали у кронах.
Світило сонце з висоти.
Бруньки мовчали при воронах,
що завтра хочуть розцвісти!…

Переярками та узлісками,
по розлитій з весни воді,
гуси плавають між берізками,
білі-білі, як лебеді.

Ані шелесту, ані бризочки,
ні далекого шуму коліс.
Лиш гусей лебедина низочка
огинає струни беріз.…

Тече вода з-під явора яром на долину.
Пишається над водою червона калина.
Пишається калинонька, явір молодіє,
а кругом їх верболози й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю та попід горою.…

Піднімає джміль фіранку.
Каже: — Доброго вам ранку!
Як вам, бджілко, почувалось?
Чи дощу не почувалось?

Виглядає бджілка з хатки:
— У дзвіночку добре спатки.
Цей дзвіночок — як намет.…

У садочку-зеленочку
Ходить вишня у вiночку.
Хтось ïй грає на дуду,
Подивлюся я пiду.

Баба каже: — Не ходи!
Темнi поночi сади.
Там, де вiтер шарудить,
Бузиновий цар сидить.

Брови …

Осінній сад ще яблучка глядить,
листочок-два гойдає на гілляках.
І цілу ніч щось тихо шарудить,
і чорні вікна стигнуть в переляках.
Між стовбурами пробігає тінь…
А у світанків очі променисті.…

Діти бігають, стрибають,
Далі — весело гукають:
— Ах, метелик!., подивіться!
Ось він, ось він метушиться!
Та який же гарний, гожий!
Наче квітка, прехороший!…

Гайда, дітки, у садок!
Любо там та мило!
Скільки всяких там квіток
Сей рік уродило!
Повна рожа, мак чубатий,
Між кущами м’ята,
І барвіночок хрещатий
Стелиться до хати.
Там метелики …

Вихопивсь дощик поміж заграв:
Чоботи сині, синя сорочка,
Сині мелодії понапинав
З неба широкого аж до листочка,
Синіми стрілами дрібно писав —
Людям, озерам, лукам, за обрій,
Ох і смішний …

Я маленька липка
виросту велика, —
не ламай мене.
Я медовим цвітом
зацвіту над світом, —
бережи мене.
Тінь тобі я кину
у гарячу днину, —
ти шануй мене.
Від …

Зріс грибок-одиначок,
Взявши дуба під бочок.
Впершись шапочкою в
хмари,

Виглядає собі пари…
Над лісами нависа він, —
Як сиві небеса,
Той грибок-одиначок,
Що взяв дуба під бочок……

У місяця домівка золота:
Великі двері не з порога — в дасі…
Він через них у небо виліта
Й качається, мов колесо на трасі.
А спить удень, коли зірок немає……

Зійшли сніги, шумить вода,
весною повіва;
земля квіточки викида,
буяє травка молода;
все мертве ожива.
Веселе сонечко блищить,
проміння щедро ллє,
гайок привітно шелестить,
неначе кличе пригостить;
струмочок виграє.…

Дві зірочки, мов братик і сестричка,
У темнім небі розтулили вічки…
Промінчиками світлими дзвенять,
До хлопчика малого гомонять…
В них батько — сонце, світлий місяць — мати,
Що будуть вічно …