Вірші про дітей — сторінка 2

Новину сьогодні зранку
День вчорашній нам приніс:
Білі стріхи, білі присьби,
Біле поле, білий ліс.

Ліс стоїть такий поважний,
Мов дідусь старий та сивий.
Погляда на шлях широкий,
На просторі …

Падав-падав сніг лапатий
На дороги й на хати.
Каже з братиком нам тато:
— Намело його багато!
Ми на двір мерщій зібрались,
До забав приготувались.
Буде весело усім:
І дорослим, …

А у мене е сестричка —
Трохи більша рукавички.
Ми із нею подружили,
Хоч вона й кричить щосили.
Мама каже, що всі діти
Так учаться говорити.
Я сестричку розважаю,
Сам …

Наша Марічка — така потіха,
Зовсім не вміє сидіти тихо.
вміє стрибати, вміє ходити,
Вміє води на підлогу налити.
Може в кота відібрати миску,
Хоч їй від цього жодного зиску,…

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька,
Тут вона сіла, тут вона впала,
До землі припала
Личка не вмивала, бо води не мала.

Ой устань, устань, подоляночко,
Ой устань …

Наш Сірко одного дня
Вибіг з двору й навмання
В світ подавсь. Куди? Байдуже.
Біг собі туди, сюди,
Аж пустився до калюжі,
Щоб хлиснути там води.

Чи була велика спека,…

Гай кленовий,
Яворовий,
А за, гаєм гай.
Нуте, діти, козубеньки
Та й до гаю по опеньки.
Боже, помагай!

Зібралися
Стець, Орися
І малий Юрко,
А між ними в’ється в’ючка:
Хвіст …

Гей у лісі,
На узліссі
Ліска, коло ліски.
Там білиця, дибки ставши
І лапки докупи склавши,
Лускає горішки.

Хвіст віхатий,
Волохатий,
Наче майва, має.
Руно бронзове, лискуче –
Де є …

Як збиралися в гай по опеньки,
Узяли замалі козубеньки.
Не подумав ніхто ані трішки,
Що достигли ліскові горішки,
А. калинові китиці-грона,
Запалили луги до червона.

На опеньки охота Стецькові,
На …

Раз Сірко, не чувши ніг,
Під кущем собі приліг,
Щоб хоч трохи відпочили
Псячі м’язи, псячі жили.
Простягнувся, позіхнув
І за хвильку-дві заснув.

Та на, лихо, в тім кущі
Десь …

Наш Сірко, натура ласа,
Раз побачив сон такий:
Біля нього купа, м’яса,
Ще й на закуску кістки!

Тож Сірко не їв – давився,
Кливаками роздирав,
І гарчав, і в бік …

Стрів Сірко ропуху-жабу
І простяг до неї лабу,
Щоб чемненько привітати,
Щоб культуру показати.

А ропуха, як ропуха…
Світ її – комар і муха,
Хата – пліснява, землянка,
Темна, чорна, …

Ішли змагання футболеві.
На кожнім леві і нелеві
Лисніла шкура, від снаги,
А люду – повні береги!
І був там Стець, була Орися,
І був захоплений Юрко,
А біля них …

Сірко, натура мандрівна,
Зустрів уперше барана
І витріщив на нього баки…
Вже всяке бачив і видав,
Але не думав, не гадав,
Що є такі чудні собаки!

Бо все нібито, як …

У нашої Наталі
Мальовані коралі,
Червоні черевики,
Мережані кісники,
Хустиночка-лелітка —
Не дівчинка, а квітка.…

Візьму пилку і рубанок,
Настругаю гарних планок
І зроблю собі поличку,
Дерев’яну, невеличку,

Книжечки там поскладаю,
Що татусь мені купляє.
Треба швидше підростать,
Щоб я сам їх міг читать.…

Мама-качка рано встала,
Каченят своїх зібрала,
А вони мерщій до хати:
— Час, Яринко, уставати!

Йдуть качата поодинці,
Уклоняються Яринці:
— Добрий ранок, добрий ранок,
Що сьогодні на сніданок?

І …

Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя, з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,
хвилясто хльостають вітри,
і день ховає місяць вкручу,…

1
Це було давно-давно
У карпатськім краї,
Ще коли літали там
Лебедині зграї.

Диків, лисів і кізлиць
Множество ходило.
Спав собі за кожним пнем
Бурий ведмедило.

Не боялися людей
Ті …

– Здрастуй, серденько, мій друже!
Ти за казкой скучив?
– Дуже!
– То й чудово! Ну, сідай,
Швидше вуха розкривай!
В холодочку, у гаю,
Слухай казочку мою.

У великій, у …

Тари-Бари-Вигадько,
А по імені Федько,
Упіймав за хвіст комету
(З неї він зробив котлету),
Дав поїсти мишеняті.
І тепер воно по хаті
Попід стелею кружляє,
Викрутаси-вихиляси
Виробляє…

Ще спіймав він …

Велике Цабе
Вихваляє себе,
Велегучно вихваляє,
Всьому світу сповіщає:
Я – Цабе,
Цабе-Цабище!
Я найкраще!
Я найвище!
Я найдужче
Й найвправніше,
Наймудріше
Й найславніше!..
Я – Най-най, най-най, най-най,
Цабе-Рабе-Тарамбай!!!…

Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Кинув до нас.
Спи ж ти малесенький,
Пізній бо час

Любо ти спатимеш,
Поки не знатимеш,
Що то печаль;
Хутко прийматимеш
Лихо та жаль.

Тяжка годинонько!…

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що, болить?» – мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою …