Вірші Степана Риндика

Наш Сірко одного дня
Вибіг з двору й навмання
В світ подавсь. Куди? Байдуже.
Біг собі туди, сюди,
Аж пустився до калюжі,
Щоб хлиснути там води.

Чи була велика спека,…

Гай кленовий,
Яворовий,
А за, гаєм гай.
Нуте, діти, козубеньки
Та й до гаю по опеньки.
Боже, помагай!

Зібралися
Стець, Орися
І малий Юрко,
А між ними в’ється в’ючка:
Хвіст …

Гей у лісі,
На узліссі
Ліска, коло ліски.
Там білиця, дибки ставши
І лапки докупи склавши,
Лускає горішки.

Хвіст віхатий,
Волохатий,
Наче майва, має.
Руно бронзове, лискуче –
Де є …

Як збиралися в гай по опеньки,
Узяли замалі козубеньки.
Не подумав ніхто ані трішки,
Що достигли ліскові горішки,
А. калинові китиці-грона,
Запалили луги до червона.

На опеньки охота Стецькові,
На …

Раз Сірко, не чувши ніг,
Під кущем собі приліг,
Щоб хоч трохи відпочили
Псячі м’язи, псячі жили.
Простягнувся, позіхнув
І за хвильку-дві заснув.

Та на, лихо, в тім кущі
Десь …

Наш Сірко, натура ласа,
Раз побачив сон такий:
Біля нього купа, м’яса,
Ще й на закуску кістки!

Тож Сірко не їв – давився,
Кливаками роздирав,
І гарчав, і в бік …

Стрів Сірко ропуху-жабу
І простяг до неї лабу,
Щоб чемненько привітати,
Щоб культуру показати.

А ропуха, як ропуха…
Світ її – комар і муха,
Хата – пліснява, землянка,
Темна, чорна, …

Ішли змагання футболеві.
На кожнім леві і нелеві
Лисніла шкура, від снаги,
А люду – повні береги!
І був там Стець, була Орися,
І був захоплений Юрко,
А біля них …

Сірко, натура мандрівна,
Зустрів уперше барана
І витріщив на нього баки…
Вже всяке бачив і видав,
Але не думав, не гадав,
Що є такі чудні собаки!

Бо все нібито, як …