Вірші Богдана-Ігора Антонича

На кичерах сивасті трави, 
черлений камінь у ріці. 
Смолиста ніч, і день смуглявий, 
немов циганка на лиці…

І куриться із квітів запах, 
немов з люльок барвистих дим. 
Дрижать ялиці в …

Росте хлоп’я, мов кущ малини, 
підкови на шляхах дзвенять.
Ось ластівки в книжках пташиних 
записують початок дня.

Запрягши сонце до теліги, 
назустріч виїду весні. 
Окриленим, хрещатим снігом 
співають в квітні …

Крилатий вітер, дужий вітер, 
що зорі, листя й ластівки несе, 
сп’яняє серце. Ех, летіти 
в зелений квітень, в синь пісень! 

Піднявся день, мов олень з кручі,
ніч відпливла, мов корабель.…

Мій брат — кравець хлоп’ячих мрій, 
зішив з землею небо.
Горять хустки у крамарій, 
немов стобарвний гребінь.

Співають теслі, бубни б’ють. 
Розкрию таємницю: червоне сонце продають 
на ярмарку в Горлицях. …

Схилились два самітні клени, 
читаючи весни буквар, 
і знов молюсь землі зеленій 
зелений сам, немов трава.

Оброслий мохом лис учений 
поетику для кленів склав. 
Співає день, співають клени, 
лопоче сонячна …

Навчися лісової мови
із книги лисів та сарнят!
Виходить місяць до діброви
писать елегії на пнях.

Струмки полощуть срібло тиші,
в росі купається трава.
Хай найпростіші з всіх слова
у …

Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий …

Антонич був хрущем і жив колись на вишнях,
на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко.
Моя країно зоряна, біблійна й пишна,
квітчаста батьківщино вишні й соловейка!

Де вечори з євангелії, …

Тешуть теслі з срібла сани,
стелиться сніжиста путь.
На тих санях в синь незнану
Дитя боже повезуть.

Тешуть теслі з срібла сани,
сняться веснянії сни.
На тих санях Ясна Пані,…

Росте Антонич, і росте трава,
і зеленіють кучеряві вільхи.
Ой, нахилися, нахилися тільки,
почуєш найтайніші з всіх слова.

Дощем квітневим, весно, не тривож!
Хто стовк, мов дзбан скляний, блакитне небо,…

Обплетений вітрами ранок
шугне, мов циганя, з води
і на піску кричить з нестями,
обсмалений і молодий.

Ріка зміяста з дном співучим,
хвилясто хльостають вітри,
і день ховає місяць вкручу,…

Весна — неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.

Стіл ясеновий, на столі
слов’янський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш …

Кравці лисицям хутра шиють,
вітри на бурю грізно трублять.
О доле, стережи в завію
і людські, і звірячі кубла.

У ста млинах зима пшеницю
на сніг сріблясто-синій меле.
Назустріч бурі …