Добре вдома

У кожного є дім.
Пташки́ живуть у гніздах.
Звірі — у норах.
Риби — у річці чи в морі.
Бджоли — у вулику.
Мурахи — в мурашнику.
А равлик навіть носить свою хатку зі собою!
Книжки́ мешкають у книгарнях, у бібліотеках, на книжкових полицях осель.
Зорі — на небі.
Люди — в будинках.

А сміття живе на смітниках і в сміттярках. Це його оселя, і воно її дуже любить. Йому там затишно й зручно. Тому сміття дуже засмучується, коли люди необачно кидають його там, де заманеться.

Тоді воно стає вуличним сміттям. Сміттям-безхатьком. День і ніч воно зажурено вештається містом або вздовж сільської дороги. І навіть — страшно подумати! — лісом.

Блукає, скиглить-шелестить, кидається під ноги перехожим, ніби приблудний пес. І тихенько просить: «Допоможіть мені дістатися до рідного смітника!»

Але люди його чомусь не чують… Байдуже минають, інколи ще й невдоволено нарікаючи: «Скільки бруду розвелося! Яке в нас засмічене місто!»

А нещасне сміття тиняється хідниками та клумбами, парками і дитячими майданчиками, солодко мріючи про затишну сміттярку…